Пошук по сайту

У "Зарваниці є чудотворна ікона і цілюще джерело, біля якого з'являлася Божа Матір"

15 вересня 2014 р. 21:48

Притча про весільний бенкет

Притча про весільний бенкет. Коментар Святих Отців на чотирнадцяту неділю по Зісланні Святого Духа


У чотирнадцяту неділю по Зісланні Святого Духа читається фрагмент Євангелія від Матея, у якому Христос розповідає притчу про весільний бенкет (22,1-14).

Пропонуємо коментар деяких Святих Отців Церкви та ранньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.

1. Ісус, озвавшись, знову заговорив до них у притчах: 2. Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.

Запрошення на бенкет

З початку ми повинні з’ясувати, чи Матей описує тут те саме, що Лука називає великою вечерею (Лк 14,16), оскільки деякі деталі здаються незбіжними. Тут мова йде про обід, там про вечерю; тут той, який прийшов на бенкет в неналежному одязі, був вигнаний, там про нікого не говориться, що був відкинутий.

У Матея ми можемо допустити, що розповідь про шлюбний бенкет зображує Церкву в тогочасному стані, а вечеря у Луки зображує останній і вічний бенкет. Ті, що прийшли на перший бенкет, покинуть його, а ті, що увійшли на другий, ніколи звідти не вийдуть. Але якщо хтось вважає, що це одна і та ж подія, то, думаю, краще зберегти віру й поступитися чужому тлумаченню, ніж вступити в суперечку. Можна не без підстав прийняти і той факт, що Лука промовчав про людину, яка явилася на бенкет без весільної одежі та була вигнана, про що розповів Матей. А те, що один назвав бенкет обідом, а другий вечерею, мені ніскільки не заважає, тому що, коли древні обідали в дев’ятій годині, це також називалося вечерею.

З більшою ясністю і впевненістю можна сказати, що Отець влаштував весільний бенкет для Свого Сина, щоб з’єднати Його з Церквою через таїнство воплочення. Утроба Діви, Яка народила Його, стала шлюбною світлицею Жениха, як сказано у псалмопівця: На них він розіп’яв намет для сонця, і воно, немов жених, виходить із світлиці (Пс 18,5-6). Він істинно вийшов, немов жених з весільної світлиці: воплочений Бог залишив непорочну утробу Діви, щоб з’єднати Себе з Церквою.

І ось Він послав слуг Своїх запросити на бенкет друзів. Він послав раз і послав другий, тому що спочатку Він зробив проповідниками воплочення Господа пророків, а потім апостолів. Він посилав Своїх слуг двічі, бо через пророків Він сповістив про прийдешнє воплочення Свого єдиного Сина, а через апостолів сповістив, що воно здійснилося. Оскільки запрошені спочатку на шлюбний бенкет відмовилися прийти, у другому запрошенні Він сказав: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу, і все готове. І хто ж ці воли та підгодована худоба, дорогі браття, як не отці Старого й Нового Завітів?

Святитель Григорій Великий, Гомілії на Євангелії 38, 1, 3-4.

3. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. 4. Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу, і все готове, ідіть на весілля.

Все готове

Всі віруючі знають про Сина Царя і про Його весільний бенкет. Приготований Господом обід доступний для всіх, хто достойно його приймає. Важливо, щоб кожен зважував, як він до нього підходить, навіть якщо йому і не забороняється на ньому бути присутнім.

Святе Письмо вчить нас, що є два бенкети Господа: на один приходять добрі і злі, на другий злі не приходять. На той бенкет, про який ми щойно чули в читанні Євангелія, зібралися добрі і злі гості. Всі, які відмовилися прийти – злі, але не всі, що прийшли – добрі. Зараз я звертаюся до вас, добрих гостей на цьому бенкеті: будьте уважні до слів: Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є (1 Кр 11,29). Я закликаю всіх вас, що є добрими: не шукайте добрих поза цим бенкетом і переносьте терпеливо злих, присутніх всередині.

Святитель Августин Іппонський, Бесіди 90,1.

5. Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; 6. інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. 7. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.

Цар розгнівався

Піти на поле означає займатися виключно земною працею, а піти до крамарства (торгівля) означає слідувати за жагою наживи в цьому світі. Ані одне, ані друге не бере до уваги таїнство воплочення Господа: один зайнятий земними справами, другий захоплений справами світу цього – і жоден не бажає жити згідно з цим таїнством. Нібито поспішаючи на поле або на торговище, вони відмовляються прийти на бенкет царя. А часто, і це куди серйозніше, люди не тільки відкидають милість того, який кличе до себе, але і переслідують його. І ось, сказано: Інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило. Він губить душогубців, бо знищує гонителів; він віддає місто вогневі, бо не тільки душі їх, а й тіла віддані вічним мукам геєни вогненної.

Однак Той, Який кличе, бачачи, що запрошення відкинуті, не матиме порожніх місць на весільному бенкеті Свого Сина. Він посилає за іншими, тому що Слово Боже знайде, де спочити. Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні. Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. Якщо шляхами в Священному Писанні позначаються наші вчинки, то роздоріжжя – це наші проступки. Часто до Бога з готовністю приходять люди, яких не супроводжує успіх в земних справах.

Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. Навіть самим набором запрошених ясно показано, що весільний бенкет Царя зображує Церкву того часу, в якій разом перебувають добрі і злі люди. У ній змішані різні сини і вона всіх веде до віри, але не всіх щасливо приводить до свободи духовної благодаті через зміни в способі життя, так як в цьому людям перешкоджають їхні гріхи. Поки ми живемо в цьому світі, ми приречені йти шляхами світу цього, будучи перемішаними. І коли досягнемо кінця, ми розділимося. Добрим ніде буде бути, окрім як на небі; і злим ніде опинитися, крім як у пеклі. Наше життя проходить в середині – між небом і пеклом, а тому приймає громадян, так сказати, обох видів. Свята Церква приймає їх, не розрізняючи, але розділить їх потім, коли це життя пройде.

Святитель Григорій Великий, Гомілії на Євангелії 38,5-7.

8. Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні.

Не були гідні ласки запрошення

Дехто скаже: що такого особливого в одній людині? Чому дивуватися? Що особливого, що мимо слуг господаря дому в штовханині проник один, що не мав належного весільному бенкету одягу? Невже через нього одного треба було сказати, щоб кликали і злих, і добрих? Слухайте і розумійте, браття мої! Цей один – представник безлічі таких.

Святитель Августин Іппонський, Бесіди 90,4.

9. Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. 10. Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.

Благодать дається чужинцям

Це весілля представляє шлюб Церкви, яка поєднується зі Словом, і приготування цього шлюбу полягає в підношенні багатих дарів, що уподібнюється волам і підгодованій худобі (Мт 22,4), які були приготовані для багатого бенкету. Бо всім збагатились у Христі, – вчить нас Павло: словом і знанням (1 Кр 1,5). І перші, і другі називаються рабами. Перші – це ті, які прийшли [до Церкви] під час присутності Господа, співпрацівники та послідовники апостолів. І покликаним заважає недбайливість. Бо поступаючи згідно з тілесними спонуками (2 Кр 10,2; Рм 8,4), не слідують за Божественним покликом у Христі. І відтепер [звершується] покликання язичників, і вже немає розрізнення народів, і вже немає переваги у Ізраїлю, але благодать [дарується] презренним і знехтуваним, розумним і неукам (Рм 1,14), як говорить Павло, і злим, і добрим, як каже притча. Бо так він [Павло] називає тих, які хоч трохи піклуються про себе у порівнянні з абсолютно дурними. І злі навернуться від злоби, якщо цілком прислухаються до благодійного поклику і одягнуться в нову людину (Еф 4,24). Інакше, вони були покликані, але не вибрані, і їх покликання знищується: бо вони викриваються, вчинивши неістинний прихід. А слуги, які викидають таких – це ангели.

Аполінарій Лаодикійський, Фрагменти 111.

11. Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж.

Відсутність весільної одежі

Оскільки ви, завдяки щедрості Бога, вже увійшли в дім весільного бенкету, тобто у святу Церкву, то будьте уважні, браття, щоби Цар, коли прийде, не виявив часом вади в одежах душ ваших. З великим трепетом в серці міркувати треба про те, що відбудеться: Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж.

Улюблені браття! Що, як вам здається, позначається весільною одежею? Якщо скажемо, що весільна одіж – це Хрещення або віра, то хто ж увійшов туди без Хрещення і без віри? Людина, яка ще не повірила, знаходиться поза бенкетом. Що ж маємо ми розуміти під весільною одежею, як не любов? Людина, яка приходить на весільний бенкет, але немає на ній весільної одежі, це така людина, яка перебуваючи у святій Церкві, не має любові, хоч можливо навіть є в неї віра. Ми праві, коли говоримо, що весільна одіж – любов, бо це саме те, що мав наш Творець, коли прийшов на весільний бенкет для з’єднання Себе з Церквою. І тільки любов Бога зробила можливим те, що Його Син Єдинородний з’єднався з серцями своїх вибраних. Йоан говорить: Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним (Йо 3,16).

Святитель Григорій Великий, Гомілії на Євангелії 38,9.

12. І сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.

Без весільної одежі

І ось: Цар ввійшов, щоб подивитися на гостей (Мт 22,11). Дивіться, браття, до завдання слуг входило тільки запросити і привести добрих і злих. Не говориться ж, що слуги розглядали гостей, що знайшли серед них одну людину, одягнену у не весільну одіж, що звернулися до нього з питанням. Не це написано. Господар дому увійшов, господар дому виявив його, господар дому відділив його від інших, господар дому вигнав його. Ось цього не можна було випустити з уваги. Однак звернемося до іншого моменту, а саме: як ця одна людина представляє багатьох? Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж, і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав. Той, Який задав питання, був Тим, Кому він збрехати не міг.

Святитель Августин Іппонський, Бесіди 90,4.

13. Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіть йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.

Зв’язати руки і ноги

Зв’язування рук і ніг – це припинення всякого діяння. Злим вже не надається можливості ніякого діяння, бо настав час для чужих [Богові], коли вони [свої] не чинили нічого доброго. А темрявою кромішньою Він називає те, що абсолютно далеко від доброчесності і божественної слави.

Аполінарій Лаодикійський, Фрагменти 111.

Киньте його геть

Належна одежа вбачається, звичайно, в серці, а не на тілі, тому що, коли б вона була зовнішньою, то не залишилася б непоміченою слугами. А ось якою має бути ця одіж, дізнайтеся з таких слів: Священики твої нехай одягнуться у справедливість (Пс 132,9). Про це ж облачення справедливістю говорить апостол: Щоб нам бути вдягненими, а не нагими (2 Кр 5,3). Ось так він, що сховався від слуг, був виявлений Господом. Був запитаний і мовчав, був зв’язаний і викинутий – засуджений один з багатьох.

Святитель Августин Іппонський, Бесіди 90,4.

14. Багато бо покликаних, але вибраних мало.

Зодягнутися в одежу любові

Отже, яка ж вона – весільна одіж? Ось яка: Ціль же того веління, – говорить апостол, – любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри (1 Тм 1,5). Такою саме має бути весільна одіж. Не будь-яка любов: часто здається, що люблять один одного і люди, що вершать діла нечистої совісті. І ті, які вчиняють разом грабежі та вбивства, і ті, які люблять спільне ворожіння, і ті, які відвідують разом спектаклі, і ті, які разом вигукують на змаганнях колісниць і боях диких звірів – всі вони здебільшого люблять один одного, але не тією любов’ю, яка із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри.

А ось яка любов є весільною одежею: Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний (1 Кр 13,1). Увійшли ті, які говорять мовами, і запитують їх: «Як увійшли ви без весільної одежі?» Апостол говорить: Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би – ніщо (1 Кр 13,2). Так всі ці чудеса людські можуть виявитися одежею тих, хто не має весільної одежі. Отже, якщо я мав би всі ці дари, – каже апостол, – але Христа не мав би, то я був би ніщо. Значить, пророцтво ніщо? Знання тайн ніщо? Ні, не це все ніщо, ніщо – я: якщо все маю, а любові не маю, то я – ніщо.

Святитель Августин Іппонський, Бесіди 90,6

https://www.youtube.com/embed/RN0X3_n-XCw

374

Tweet

Обережність у висловах коментарями нижче є актуальним. Не забувайте про вічливість в розмові з живими людьми.