Пошук по сайту

У "Зарваниці є чудотворна ікона і цілюще джерело, біля якого з'являлася Божа Матір"

03 грудня 2014 р. 22:19

Нам написали. Зарваниця.

Доброго дня.
Мене звати Надією і я б дуже хотіла з вами поділитися історією мого життя.
Я вийшла заміж досить рано, 19. Ми з чоловіком, Петром познайомилися на дні народженні нашої спільної знайомої. Трохи випили шампанського , забули про час і тому коли вже треба було йти по домівках Петро запропонував мене провести. Весь наступний рік він поводився як справжній джентльмен-квіти, цукерки, прогулянки під зірками . Я була така закохана що коли він мені освідчився не думаючи ні хвилини відразу погодилася стати його дружиною.
Дивно та після весілля нічого не змінилося, Петро як і завше був лагідний і люблячий,побут зовсім не впливав на наші стосунки от тільки чим далі тим частіше він сумував — в нас ніяк не появлялись діти. Куди ми тільки не ходили , що тільки не робили - результату не було. Вдома згодом почалися сварки. Ми почали звинувачувати одне одного, віддалились, доходило до того що ми навіть спали в різних кімнатах і за кілька днів могли не обмовитись і словом.
Одного дня Петро прийшов і сказав що хоче розлучитись. Я його звісно розуміла -кому ж потрібна жінка , яка за кілька років подружнього життя не змогла подарувати чоловікові дітей та на серці було так гірко, пам'ятаю як проридала всю ніч в пустій квартирі. Він тоді пішов , зібравши речі взяв і пішов. Більше ми тоді не спілкувались.
Нас розлучили швидко, все ж дітей не було та й ділити нам було нічого. Я продовжувала працювати, та й він теж. Кожен жив своїм життям, рівно доти поки одного літнього дня керівництво не зобов'язало всіх нас пройти медичне обстеження. Я пройшла всіх, окрім гінеколога.Я ще тоді сперечалася з подругами бо а навіщо це мені?Хворіб в мене ніяких бути і не може а зрештою - які в мене можуть бути скарги. Та лікарка таки змусила мене сісти на крісло, та тільки глянула на мене і змусила відразу з нього злізти.
-щось не так?-спитала я її.
Лікарка посміхнулася і почала мене вітати з майбутнім поповненням. Я думала вона божевільна і мало не прямо вказала їй на це та лікарка вперлася і твердила що вона права. Я розсміялася та щоб довести свою правоту лікарка повела мене на ультразвук.
Коли я почула стукіт сердечка своєї доньки- замало не здуріла.Це було диво, справжнє диво від якого я не могла прийти до тями. Лікар навіть роздрукувала мені знимку доньки і я з тією знимкою пішла до свого Петьки на роботу.
-ти жартуєш!-кричав він розглядаючи знимку,-це точно моє?
Звісно сумніви були та й вони розвіялися після народження Катрусі. Донька вилитий батько.
Одного вечора бавлячи доньку чоловік глянув на мене і спитав
-Надю,а що ж помогло?ну ти ж пригадуєш як ми ходили по лікарях і кожен розводив руками?що ж помогло?
І в якусь мить в його очах аж посвітліло.
-а памятаєш як в коридорі тої клініки була одна старша медсестра.Вона тебе тоді втішала і дала тобі якийсь маленький образок, а потім ми молилися до нього і просили за дитинку.От тільки я не памятаю що то був за образок.
Я згадала, що поклала його в медкартку і чимдуж побігла на її пошуки. На образку було написано що то ікона Зарваницької Божої Матері .
-Це справжнє чудо-сказав мій чоловік.
Катрусю ми хрестили в Зарваниці і з того часу часу часто їздимо туди а ще недавно в нас появилась велика ікона .Раніше ми не так часто молились та зараз розуміємо-щира молитва може допомогти у всьому.

https://www.youtube.com/embed/9tfqv1uaC6o

384

Tweet

Обережність у висловах коментарями нижче є актуальним. Не забувайте про вічливість в розмові з живими людьми.