Пошук по сайту

У "Зарваниці є чудотворна ікона і цілюще джерело, біля якого з'являлася Божа Матір"

19 червня 2014 р. 20:15

Пресвятої Євхаристії

Пресвятої Євхаристії

«Хто їсть моє Тіло і п'є мою кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день» «Ін. 6, 54».

Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Христової Церкви. А це тому, що на Святій Літургії здійснюється Прихована найбільш вього Прихованого - Пресвяте таїнство Євхаристії. 2-ий Ватиканський Собор в догматичній конституції про Церкву іменує євхаристійну Жертву «джерелом цілого християнського життя» «§ 11». А в декреті про Пресвітерів сказано: «Бо у Святій Євхаристії змішується все духовне благо Церкви, іншими словами сам Христос».

Культ Пресвятої Євхаристії у Христовій Церкві такий старий, як стара сама установа дана Свята Прихована. Цей культ сотні років у Східній та Західній церквах постійно був з'єднаний лише з службою Святої Літургії. Лише в XII в. Західна церква з різних причин починає впроваджувати культ Пресвятої Євхаристії поза службою Святої Літургії, іншими словами культ освячених і в ковчег збережених Євхаристійний Подарунків. Слідом за цим виникають різні обрядові практики, досі невідомі, у Церкві. Вшанування Євхаристійного Христа ковчег стає в Західній Церкві мотивом до початку свята Божого Тіла. Його торжествує Західна Церква у четвер після свята Зішестя Святого Духа. Пам'ять початку Пресвятої Євхаристії Східна і Західна Церкви відзначають у Великій четвер.

Євхаристія в першому тисячолітті Церкви

Ісус Христос на Святій Вечері встановив Пресвяту Євхаристію, щоб у всі часи приносилася в Церкві Безкровна Жертва на згадку його кровної Жертви на хресті і щоб бути духовною їжею для душ. 2-ий Ватиканський Собор описує мету установи Пресвятої Євхаристії так: «Наш Рятувальник на останній Вечері, в ту ніч, коли Він був виданий на погибель, встановив євхаристійну Жертву власного Тіла і Крові, щоб на всі віки, аж до власного другого пришестя, повторювати Хресниу Жертву і таким чином довірити Церкві, монумент своєї смерті і воскресіння: таїнство благочестя, символ єдності, зв'язок любові, пасхальну трапезу, на якій Христос приймається, духом наповнює ласки й дає нам завдаток майбутньої слави».

З мети встановлення Пресвятої Євхаристії йде, що вона у своїй основі не є предметом, але актом Боговшанування, так-званий, властивий культ Пресвятої Євхаристії міститься не в її зберіганні, а в Жертвопринесенні і Святому Причасті віруючих. У перших століттях християнства зберігалися Освячені Дари задля культу, і лише як запасні Дари для хворих і вмираючих. Метод приховування Святих Таїн був надзвичайно звичайний і незначний. Їх берегли або в захристії, або за престолом, або в посудині, або звисав над престолом. Наш нинішній ковчег виник лише в ХВОРІ.

До цих якісь східні Церкви, як на приклад Коптська «Ефіопія», Сирійська «Сирія» і несторианска взагалі не бережуть Святих Тайн. А нездоровим приділяють Святе Причастя відразу після Служби Божої.

Святі Папи першого тисячоліття як Східної так і Західної церков знають культ Пресвятої Євхаристії лише у зв'язку з служінням Святої Літургії. Тому вони невпинно закликають віруючих до частої і навіть щоденного ролі у Святій Літургії та Святому Причасті. 1-і християни так любили і оцінювали літургію як дуже важливу та Святе Причастя, що навіть під загрозою смерті, сприймали її роль. Для них бути на Святій Літургії і поєднуватися з Христом у Святому Причасті було самою ласкою і прерогативою, а бути виключеним від ролі у Святій Літургії або Святому. Причасті, найбільшою розправою. Всі Православні Церкви і зараз знають культ Пресвятої Євхаристії лише разом з Святою Літургією.

Свято Божого Тіла в Західній церкві

Починаючи з XII ст., Помітно спроби в Західній церкви, зробити Пресвяту Євхаристію предметом особливого культу і поза Літургією. Єпископ Роберт з Льєж 1246 встановив у власній єпархії свято на честь Святих Таїн. Це свято було відсвятковане 1-ий раз в 1247 році в церкві св. Мартіна в Льєж.

Свято Пресвятої Євхаристії потім поширилося і на інші країни Європи. Папа Урбан IV, окремим уставом з 1264 року віддав наказ тріумфувати це свято в цілому Церковної Світі, під заголовком «Свято Тіла Христового». Але початок цього свята спочатку у майже всіх місцевостях натрапляло на протидію духовенства. Тому Папа Климент V, у храмі в Вієнна 1311 року, ще раз підтвердив рішення свого попередника по святе Тіла Христове, і з тих пір стає загальним в цілій Західній церкві.

З XIV століття., Основною частиною свята Божого Тіла стають громадські процесії зі Святими Тайнами по дорогах і публічних місцях. Перший така процесія відбулася в містечку Кельні, Німеччина, в 1279 році.

2-ий Ватиканський Собор і Євхаристія

2-ий Ватиканський Собор, у власних декретах трошки розмовляє про культ Пресвятої Євхаристії поза Святою Літургією, зате надзвичайно підкреслює цей культ у зв'язку з Літургією та значення Святої Літургії і Святого Причастя для проживання Церкви та освячення віруючих. Тому доручає всім віруючим часту роль у Святій Літургії та Святому Причасті. У декреті про літургію сказано: «Але Літургія є тією вершиною, до якої прямує діяльність Церкви, і відразу є і тим джерелом, звідки йде вся її сила ... Так що в Літургії, а саме в Євхаристії, як з джерела, витікають нас ласки і з найбільшою успішністю осягається освячення жителів нашої планети в Христі, і Бога прославлення, до якого, як до мети, спрямовані всі інші справи Церкви.

Конгрегація Звичаїв, маючи на увазі бажання Храму, щоб богослужіння Святої Літургії і Святого Причастя було осередком Боговшанування в Церкві, 25-го травня 1967 видано окрему анотацію «Про Культ євхаристійної Таємниці». Підручник містить різні вказівки умовної служби Святої Літургії і виставлення Святих Таїн.

Західна церква в XIII в., Встановила свято на честь Пресвятої Євхаристії, з тією метою, щоб протидіяти єресям, які суперечили перебуванню Ісуса Христа під видом хліба і вина. Святкування цього свята не залишилося без впливу і на Східні Католицькі церкви. З плином часу, свято Божого Тіла приймають Східні Католицькі церкви Араму, халдеям мароніти, Вірмен, Коптєв, мелхіти і Італо-греків. Рішенням Замойського Синоду «1720 року.» Це свято стало обов'язковим і в нашій Греко-католицькій церкві.

Культ Пресвятої Євхаристії в українській церкві

Наш український нарід приймаючи святу віру з Візантії, прийняв з нею і тисячолітню традицію Східної Церкви по культу Пресвятої Євхаристії. А цей культ від апостольських часів, як було вище сказано, містився в принесенні Святої Безкровної Жертви і у Святому Причасті. І наша Українська Церква з самого початку християнської віри цей культ ревно плекала.

Київський митрополит Петро Могила у власному Требнику з 1646 приписує як священикам так і мирянам берегти надзвичайно велике почитання Пресвятої Євхаристії. Священики зобов'язані з великою пошаною і повагою доторкатися до Святих Тайн, берегти їх і віддавати їм незмінну данину. У святилище зобов'язані входити без головного убору і робити глибокий уклін перед Святими Тайнами. При виході з святилища треба знову глибоко вклонитися Святих Тайн. Подібно і спочатку і при кінці кожного Богослужіння треба робити маленький уклін.

Те ж велить митрополит Могила і тим, хто служить біля престолу. Вони не сміють навіть доторкатися самого престолу, а тим паче на ньому стоячих Святих Таїн. Беручи до уваги повагу до Святих Тайн ніхто з не духовних осіб не сміє входити в святилище. А паламаря мають нерідко сповідат і має приймати Святе Причастя і жити правдиво і тверезо.

Подібно і Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький просить превелику пошану для Святих Таїн на престолі. «Святіше місце у церкві - розмовляє він в пастирському посланні з 1900 року. - Це престол Божий, а на ньому ковчег - палата Христа ... Бо Святий Жертовник це святе місце. А тому, що на ньому приноситься святая Жертва Служби Божої, і тому, що Святіший Господь неба і землі знаходиться в ньому під виглядом хліба. Це місце таке святе, що звичайний християнину й доторкнутися до нього не повинен! Священики, які є присвячені Божій службі, наближаються до нього лише зі страхом і з чистою совістю. Це місце таке святе, що на ньому не повинно бути нічого, що не є попередньо визначено нашим святим звичаєм). «Пастирський Лист з 1900 року.».

У Східній церкві ніхто ніколи не перечив реальному перебування Христа у Пресвятій Євхаристії, тому не було необхідності у окремому вшануванні поза Святою Літургією.

Але, Замойський Синод, 1720 року, Своїм рішенням наказує і в нашій Церкві тріумфувати свято Божого Тіла. Тому зараз і у нас більше стає звичаєм, щоб при різних богослужбах і навіть під час Святої Літургії виставляли Таїнства, а також благословення поза Літургією, організовувати процесії зі Святими Тайнами. У 1738 1-ий раз виникає свято, Служба Божа свята Пресвятої Євхаристії.

Чудове й похвальне всяка честь Пресвятої Євхаристії, але краще всього те, що приходить воля Бога нашого Ісуса Христа, більш узгоджена з традиціями Східної церкви і в дусі нашого ритуалу, а таким вшануванням є, якраз, любов і оцінювання Святої Літургії та нерідко Святе Причастя. Того хоче сам Христос, до того заохочує Церква і того просить необхідність нашої душі.

Тому культ Пресвятої Євхаристії у зв'язку з безкровною жертвою Служби Божої і Святим Причастям має і зобов'язане бути у нас постійно на першому місці. Коли священик приступає до жертовника, тоді його чин перевершує в значущості і святості всі дії жителів нашої планети, історики записують як головні історичні дії. А про значення Святого Причастя для нашого духовного життя св. Пій Х розмовляє: «Святе Причастя - це короткий і найвірніший шлях до неба».

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/81/ ,
https://vk.com/krokdospasinnya ,
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://ok.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/BWejSN35C8I

428

Tweet

Обережність у висловах коментарями нижче є актуальним. Не забувайте про вічливість в розмові з живими людьми.