Історія Зарваниці бере свій початок у далекому 1240-вому році по Різдві Христовім.В той час на землі Київські вкотре було скоєно напад військами монголо-татарськими .Вони розгромили практично всі обителі, та й сам Київ. Ченці , що вижили , прямували до Галичини адже хан поважав місцевих князів і не нападав на них. Один із таких ченців, поранений, втомлений та спраглий, прямуючи до Теребовлі вирішив собі відпочити адже дорога далекою була. Перед сном він попросив у Богородиці захисту для землі своєї яка омивалася кровю своїх синів, він просив для країни кращої долі. І от посеред сну йому явилася Матір Божа з дитятком Ісусиком на руках.Вона була дуже гарна а вбрання її світилося .Щойно відкрив він очі то Богородиці вже не уло , натомість на траві лежала ікона.
Згодом монах звів на місці тому гарну каплицю і туди поставив ікону Богородиці а саме місце назвав Зарваницею.Про чудо , що трапилося з ним почуло багато людей які згодом почали сходитися до каплиці цієї аби торкнутися ікони. Чутка про ікону чудодійну дійшла і до князя Василька.В той час він був дуже хворий і останньою його надією була ця ікона.
Він хотів аби монах приніс ікону до нього та монах відмовився сказавши що він мусить приїхати особисто.Василька принесли на ношах його слуги. Щойно торкнувшись чудодійної ікони він отримав зцілення і слава про чудодійну ікону рознеслась далеко за межі Теребовлянщини.
Зарваницю неодноразово знищували та спалювали нападники та ікона Богородиці все ж вціліла.
Храм відновлювали неодноразово а в 1867 році ікону Зарваницької Богородиці було короновано.В тому ж році Зарваниця отримала відпустовий статус.Саме з того часу люди почали в певні дні їздити до Зарваниці за зціленням духовним та тілесним.
У розбудові Зарваниці допомагали і Митрополит Андрей Шептицький і Йосиф Сліпий.Та згодом в часи Радянської влади Зарваниця зазнала найбільшої розрухи.В той час було заборонено відправляти Служби Божі,сповідати ,монастир опустів і згодом зруйнувався.Церква була під забороною ,священники зазнавали переслідувань.Джерело цілюще яким славиться Зарваниця було охоплене ключим дротом та зацементоване.Щоправда попри усі намагання знищити Зарваницю вона все таки жила,джерельна вода проривалася крізь усі перепони.Попри усі заборони священники не зраджували вірі і правили Святі Літургії в хатах сільських.Згодом Союз почав розвалюватись і Зарваниця силами монахів, священників та простих людей знову почала дихати на повні груди.
Важливий внесок в нове жття Зарваниці приніс отець Василій Семенюк.Саме він в 1989 році, 23 листопада вперше відправив в місцевій церкві першу Літургію за останні пів століття.
Тепер щороку до Зарваниці на прощу їде близько 200 тисяч прочан.Усі вони прагнуть зцілення душ та тіл, відпусту гріхів .На території Зарваниці є чудова Хресна Дорога і джерело в якому можуть скупатись усі охочі.
