Пошук по сайту

16 травня згадуємо святого Феодосія Печерського

Святий Феодосій Печерський, засновник гуртожиточного монастирського статуту і засновник чернецтва в Російській землі, народився у Василеві, неподалік Києва. З юнацтва він виявляв непереборне бажання до подвижницького життя, вів аскетичне буття ще в батьківському домі. Він не любив дитячих ігор та захоплень натомість безупинно ходив в собор. Особисто просив своїх батьків віддати його для навчання читання священних книг і, при відмінних здібностях і рідкісній старанності, швидко вивчився читанню книг, так що всі дивувалися розуму його. На 14-му році життя помирає його батько тож він залишився під наглядом матері - жінки суворої і владної,яка попри все дуже любила сина. Вона не дуже розуміла прагнення сина до монашого життя тому вона багато разів карала його, але святий рішуче став на шлях подвигу. На 24-му році він таємно покинув материнський будинок і прийняв постриг, за благословенням преподобного Антонія. Минуло чотири роки коли мама відшукала його і слізно просила повернутися додому, та він особисто переконав її залишитися в Києві і прийняти чернецтво в обителі святителя Миколая, що на Аскольдовій могилі.

Святий Феодосій працював в обителі більш інших і нерідко брав на себе частину праці братії.У спекотні ночі він оголював своє тіло і віддавав його в їжу комарам і іншим комахам так, що кров текла по ньому, та святий ігнорував усякий біль та продовжував наполегливо займатися рукоділлям і співав псалми. У храм він приходив заздалегідь інших і ставши на місце, не сходив з нього до закінчення Богослужіння.
У 1054 році святий Феодосій був висвячений в чин ієромонаха, а за два роки по тому обраний ігуменом. Слава про його подвиги привернула безліч ченців в обитель, в якій він побудував новий собор і келії і ввів студійський чернецький статут, списаний за його дорученням, в Константинополі. У сані ігумена святий Феодосії продовжував виконувати найважчі послухи в монастирі. Святий звичайно вживав лише сухий хліб і варену зелень без масла. Ночі проходили у нього без сну в молитві, що багато раз помічала братія, хоч обранець Божий і намагався приховати свій подвиг від інших. Ніхто не бачив, щоб святий Феодосії спав лежачи, зазвичай він відпочивав сидячи. Під час Великого посту праведний віддалявся в печеру, розташовану біля обителі, де подвизався, ніким не видимий . Одіж йому була жорстка волосяниця, надіта безпосередньо на тіло, так що в цьому злиденному одязі старця неможливо було впізнати знаменитого ігумена, якого шанували всі хто знав його. Колись святий Феодосій повертався від великого князя Ізяслава. Візник, що не знав його, сказав грубо: "Ти, чернець, завжди бездіяльний, а я постійно в працях. Іди на моє місце, а мене пусти в колісницю". Святий чернець лагідно послухався і повіз слугу. Побачивши ж, як преподобному кланялися, сходячи з коней, зустрічні бояри, слуга злякався, але праведний подвижник заспокоїв його і, по приїзді, нагодував в монастирі. Сподіваючись на допомогу Божу, святий не зберігав великих запасів для обителі, тому братія інколи терпіла нужду в насушному хлібі. За його молитвами, одначе, появлялись невідомі благодійники та доставляли в монастир необхідне для братії. Великі князі, особливо Ізяслав, любили насолоджуватися духовною бесідою преподобного Феодосія. Праведний не боявся викривати сильних світу цього. Незаконно засуджені завжди знаходили в ньому оборонця, а судді переглядали справи на прохання шанованого всіма ігумена. Особливо піклувався святий про бідних: побудував для них у монастирі спеціальний двір, де будь хто нужденний міг отримати їжу і дах над головою. Попередньо предбачивши свою кончину, святий Феодосій мирно відійшов до Господа в 1074 році. Він був похований у викопаній ним печері, в якій усамітнювався під час посту. Мощі подвижника були знайдені нетлінними в 1091 році. До лику святих святий Феодосії був зарахований в 1108 році. З творів преподобного Феодосія до нас дійшли 6 повчань, 2 послання до великого князя Ізяслава і молитва за всіх християн. Біографію преподобного Феодосія складено преподобним Нестором Летопісцем. Праці преподобного Нестора Літописця, що є учнем великого авви, через 30 з невеликим років після його кончини завжди були одним з найулюбленіших читань народу.

https://www.youtube.com/embed/21fQpT9GblU

15 травня споминаємо святого Атанасія Великого, єпископа Олександрійського.

Святий Атанасій народився в Олександрії. Його мати коли він був зовсім маленький відвела його до храму, під опіку єпископа Олександрійського Олександра, щоб він служив Господу і з того часу жив він при храмі і сповняв заповідей Божих.
У 319 р. патріарх висвятив його на диякона . Вже в той час святитель Афанасій став писати твори . Майбутній святитель бачив, що немає у новоприбулих в Церкву Христову ревности, немає у них істинного благочестя, а також багато з них шукали слави, марнослів'я, і всі язичницькі звичаї, які були раніше у них, переносили в християнське буття. Згодом об'явився деякий Арій, що зневажив Христа, за ніщо мав Матір Божу і обурював народ, навчаючи народність домагатися честі, слави, проникати і в Церкву, досягати священства і навіть архиерейства. І багато людей його слухали і ставали послідовниками цієї єресі - аріанами. І ця віра так поширилася, що мало не захлеснула всю Церкву .У 325 р. святитель Афанасій був покликаний до участі на Нікейскому Соборі, де він активно виступав проти Арія та його єресі.
У 326 р. по смерті патріарха Олександра святителя Атанасія було обрано на як єпископа Олександрії. Єпископом Атанасій відвідував , багато проповідував, боровся проти аріан, писав викривальні твори . Через цю боротьбу з аріанством проти нього встали всі прихильники аріанства і стали на нього наговорювати. У той час царював Костянтин Великий(306-337 рр..).
Користуючись добротою і простотою імператора, єретики оточили весь його двір, проникли в усі посади і стали наговорювати єресі і неправди і заподіювати розколи. Вони звинувачували архієпископа Атанасія мало не у всьому, що він погана людина, що він не слухається імператора, стягує податки окремо від царської казни , що він і чарівник, і злочинець, і розпусник. Імператор бачив що назріває війна між християнами і аріанами і не зовсім вірив в те що наговорювали на Атанасія аріани,тому пожалівши його сказав щоб той на деякй час пішов з міста. Тож значну частину свого довгого правління святитель провів у вигнанні, і в той час нерідко він користувався підтримкою ченців, був у дружбі з обома батьками чернецтва - святими преподобними Антонієм і Пахомієм.
Тим часом злісна ненависть противників Атанасія так зросла, що до однієї брехні вони доклали ще нову: підкупили одну безсоромну жінку ввести наклеп на святителя Атанасія, що він скоїв з нею гріх. Коли почався суд, судді сіли на своїх місцях і наклепники постали, була введена і ця жінка. З плачем довго скаржилася вона на святителя, якого ніколи в житті не бачила, і навіть не знала, який він з вигляду. Всі слухали в подиві. А вона й не хотіла знати благочестя євангельського, радіючи, що багато грошей їй дали. У той час другАтанасія пресвітер Тимофій, стоячи з ним за дверима і все чуючи, обурився духом і, несподівано увійшовши всередину судилища, з поспішністю став перед очима тієї обмовниці як ніби він був сам Атанасій ; він сміливо звернувся до неї: «Я Чи зробив над тобою вночі насильство, як ти кажеш?» І вона ще з більшою безсоромністю, возопила до суддів "Цей, цей чоловік мій розбещувач і зловмисник проти моєї чистоти; він...» Судді розсміялися, побачивши мерзенність, розіграну комедію і прогнали її. Імператор виправдав святого та дозволив йому повернутися до керування Олександрійською церквою.
Коли помер Костянтин Великий і престолом заволодів його другий син Констанцій, то весь двір імператорський перейшов на сторону аріан. Вони стали гнати християн православних, єпископів засилати, ставити на престоли нечестивих людей, підступних, розпусників, єретиків, які Ісуса Христа не прзнавали за Бога.
Щоб уникнути розправи святий пішов до Риму де і перебував кілька років.
Та згодом імператор помер а аріанство та прихильники цього втратили будь-який вплив.
Після нього два роки царював Юліан Відступник, за ним вступив Іовініан благочестивий, потім Валент, який, хоча й багато зла творив Церкві, але, злякавшись заколоту Олександрійців, дозволив святителю Афанасію повернутися і безбоязно управляти Олександрійською Церквою.Останні роки життя Атанасій жив ​​у мирі і спокої та спочив у Господі 2 травня 373 р. у віці 76 років.

https://www.youtube.com/embed/Op8NbUCGRQs

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді