Пошук по сайту

Десята неділя після П'ятидесятниці - Зцілення біснуватого (Мт 17, 14 - 22)

Євангеліє сьогоднішньої неділі розповідає про Божу зцілюючу благодать, неміч біснуватого хлопця, слабкість віри апостолів та ревність молитви люблячого батька. Подія відбувається відразу після того, як учні з Ісусом сходять з гори, на якій Ісус переобразився перед ними. Подібно, як свого часу Мойсей після сходження з Синаю побачив слабкість віри тих кому він доручив служіння (Вих 24,14; 32,1 – 8, 21 – 25, 35), так само Ісус зіштовхується з слабкістю віри своїх учнів, які не можуть на прохання батька зцілити його біснуватого сина (Мт 17, 16). Коли Ісус тільки починав проповідувати в Галилеї, Він послав з місією Своїх учнів: «Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте»(Мт 10, 7 – 8). Якщо на початку їхнє служіння було успішне, то тепер вони стояли безсилі та розгублені перед Господом. Замість зрости у вірі, вони – виглядає, – у своєму зарозумінні та людських сподіваннях (противних природі божого Царства) не розвинули те, що прийняли як дорогоцінний дар для служіння іншим. «Роде невірний та розбещений…доки мені з вами бути?» (Мт 17, 17), – це запитання Ісуса звернене до учнів підкреслює трагізм їхнього стану. Ревне прохання батька, пртоте, не залишається без відповіді – Ісус одним лише словом зціляє хлопця.
Таким чином, ця історія перестерігає сучасних послідовників Христа перед ілюзією власної самодостатності та самовпевненості. Апостол Яків каже, що: «Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни» (Як 1, 17). Апостол Павло характеризуючи своє служіння побідно стверджує: «Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать Його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною» (1Кор 15, 10).
Очевидно, що Господь не залишає розгублених учнів на призволяще та пропонує їм як розв'язку проблеми – зростання у вірі, молитву та піст (рецепт для учнів усіх часів). Якщо учні (нашого часу також) довіряться Богові – то зможуть сповнити все, що Він від них потребує і таким чином їхня довіра зростатиме як з малого гірчичного зерна виростає квітуче дерево. Тоді жодні труднощі, якими неймовірними, великими та загрозливими вони б не виглядали, не зможуть стати їм на перешкоді («пересувати гори» – єврейський символічний вислів, який вживався для означення вирішення неймовірно важкої справи). Зрештою, як вказує Томас Райт в коментарі на цей уривок: «Справа, звичайно ж, не в «розмірі» віри, а в тому до якого Бога вона звернена. Якщо ви хочете побачити Місяць, то не важливо, якого розміру ваше вікно. Ви нічого не побачите навіть з найбільшого вікна, якщо воно виходить не на ту сторону, але достатьно найменшої шпаринки на потрібній стороні, щоб побачити небо». А для того щоб ця віра була звернена до правдивого Бога, – потрібно багато молитви та посту, щоб звільнятися від не правильних уявлень про Нього, та бути здатним прийняти благодать Того, Котрий за кінцевими словами сьогоднішнього читання був виданий у руки людям, які Його вбили, але третього дня Він воскрес (пор. Мт 17, 22). Чи ця незбагненна любов, зцілювальна сила та благодать Воскреслого Господа, для нас сьогодні є достатньо переконливими, щоб ми могли відважитися на зростання у вірі, молитві, та пості?

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/187/

Часткова версія:
https://vk.com/krokdospasinnya ,
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://ok.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/6v67cycn9kE

Ефеські мученики

Семеро хлопців жили в III столітті. Святий Максиміліан, якийсь із них, був нащадком керуючого містечка Ефес, інші шестеро його приятелів також походили з Ефеської аристократії, і всі вони знаходилися на військовій службі і були християнами. Правитель Декій «Деций Траян, 249-251 рр.» прибув до Ефесу і наказував принести жертви поганським божествам, але юнаки відмовилися це зробити. Тоді правитель віддав наказ зняти з їхні військові заслуги - військові пояси, але відпустив їх на волю, покладаючись, що вони роздумають, поки воюють.
Юнаки покинули місто і зникли в печері на горі Охлон, де молилися і приготовлялись до мученицького подвигу. Святий Ямвліх під час 1-го з власних походів в місто за хлібом почув, що правитель повернувся, і за його друзями шукують, щоб судити і приєднався до приятелів. Юні хлопці добровільно вийшли з печери і з'явилися на трибунал.

Їх засудили прийняти погибель у власній печері. Правитель віддав наказ закласти вхід до неї камінням, щоб юнаки загинули від спраги і голоду. Двоє службовців, присутніх при закладці входу, були прихованими християнами і, щоб пам'ять про страждальців збереглася, вони вклали шкатулку з олов'яними дощечками, де були написані імена 7 підлітків і обставини їх мук і смерті.

Імена страждальців:

Максиміліан
Явмліх
Мартініан
Іван
Діонізій
Костянтин
Антонін

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/186/

Часткова версія:
https://vk.com/krokdospasinnya ,
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://ok.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/bJBMvWMWccw

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді