Пошук по сайту

Почитання Пресвятої Богородиці [Вчимо Катехизм УГКЦ]

Церква соборно сповідує Марію, Матір Господа нашого Ісуса Христа, Богородицею і Приснодівою і почитає її у святах літургійного року та в іконах. Церква в Богородичних святах молитовно споминає спасенні події життя Богородиці: Зачаття святою Анною[1], Різдво, Введення у храм, Благовіщення, Стрітення та Успення, вбачаючи в ній взірець для нашого зростання у святості.

Ікона «Знамення» зображає Христа в лоні Діви – знак, провіщений пророком Ісаєю (пор. Іс. 7, 14). Ікона «Одигітрія» (з грецької Провідниця, Та, яка вказує шлях) зображає Богородицю, яка вказує на Христа – путь, істину і життя (пор. Йо. 14, 6). Ікона «Умилення» (Зворушення) зображає тісне сопричастя Матері і Сина. Ікона «Матері Божої неустанної помочі» описує споглядання Божим Дитям майбутніх Страстей та наголошує на співстражданні Богородиці в страстях її Сина. Ікона «Оранта» (з латинської та, що молиться) зображає Пресвяту Богородицю з піднятими у молитві руками, як заступницю за людський рід перед Отцем Небесним.

До Богородиці, першої обожествленої, Церква зі сміливістю звертається словами: «Пресвята Богородице, спаси нас», розуміючи, що спасає благодать Божа, яка діє в ній. Її спокійна й легка, наче сон, смерть у повноті благодаті стала пробудженням до неба і була названа Успенням. Успення Богородиці показане на іконі празника як «народження» для неба: Христос тримає на руках сповиту пеленами душу Марії. У святкуванні Успення Церква ісповідує, що Богородиця у смерті не зазнала тілесного тління, а «переставилася, від землі до небесних обителей переселившись»[2] – тілом і душею була піднесена Господом до небесної слави[3]. Першою з-поміж людського роду Богородиця була прославлена у своєму тілі, що є образом і нашого воскресіння. Богородиця, бувши Матір’ю Життя, переставилася до Життя і «в Успенні світа не оставила»[4]. Її заступництво перед Творцем, яке триває безнастанно, Церква святкує у празнику Покрова Пресвятої Богородиці: «Діва днесь предстоїть у Церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу»[5].

[1] Папа Римський Пій IX буллою Ineffabilis Deus [«Невимовний Бог»] (8 грудня 1854) проголосив догмат про непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії: «Пресвята Діва Марія від самого Свого зачаття особливою благодаттю і привілеєм Всемогутнього Бога, з огляду на заслуги Ісуса Христа, Спасителя роду людського, була захищена від всілякої плями первородної провини» (DS 2803; а також: ккц 491).

[2] Мінея, Успення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії (15/28 серпня), Мала вечірня, стихира на «Господи, взиваю я».

[3] Пор. Катехизм Католицької Церкви, 966 і 974. Папа Римський Пій ХІІ буллою Munificentissimus Deus [«Всещедрий Бог»] (1 листопада 1950) проголосив догмат про те, що «Непорочна Богородиця Приснодіва Марія, завершивши земне життя, тілом і душею була прийнята до небесної слави».

[4] Мінея, Успення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії (15/28 серпня), тропар.

[5] Мінея, Покров Пресвятої Богородиці (1/14 жовтня), кондак.

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/179/

Часткова версія:
https://vk.com/krokdospasinnya ,
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://ok.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/AgLpdASjBak

13 серпня - Євдокима праведного

Праведний Євдоким Кападокійський, уродженець Кападокії (Мала Азія), жив у IX столітті за панування імператора Теофіла (829-842). Був сином благочестивих християн Василя і Євдокії – знатних родом і відомих імператору.

Батьки гідно виховали сина у християнському дусі та вірі. Він вів праведне життя, кожним своїм вчинком старався вгодити Богові, гідно виконував Його волю - допомагаючи ближнім.

Давши обітницю безшлюбності і здорового розуму, він уникав розмов з жінками і не дивився на них. Контактував тільки зі своєю матір’ю, яку глибоко шанував. За доброчесне життя імператор призначив святого Євдокима правителем Харсіанської області. Виконуючи свої обов’язки як Божий слуга, праведний Євдоким керував людьми, судив їх справедливо і з лагідністю, дбав про бідних, сиріт і вдів, заступався за покривджених. Приватні християнські подвиги, які робив потай, були відомі тільки Богові.

Своїм богоугодним життям Євдоким догодив Богові і Господь покликав його до Себе в 33-річному віці. В останні хвилини свого життя святий Євдоким заповів покласти себе в труну в тому одязі, в якому його застане смерть.

Одразу ж після кончини праведного Євдокима біля його гробу стали відбуватися чуда: багато хворих зцілювалося. Слава про дивні зцілення розходилася по всіх-усюдах.

Через 18 місяців з Константинополя, куди після смерті святого переселилися його батьки, прийшла вклонитися мощам мати cвятого Євдокима. Вона наказала зняти камінь, відкопати землю і відкрити труну. Всі побачили обличчя святого – світле, як живе, і зовсім не піддане й найменшому тлінню. Тоді труну з мощами винесли з землі й святого переодягнули в новий одяг. Мати хотіла взяти мощі сина до Константинополя, але Харсіанські жителі не погодились на вивезення дорогої для них святині.

Однак через якийсь час ієромонах Йосип, що жив і служив при гробі святого, все ж відвіз мощі святого Євдокима до Константинополя. Там вони були покладені в срібну домовину у церкві Пресвятої Богородиці, побудованої батьками праведника.

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/178/

Часткова версія:
https://vk.com/krokdospasinnya ,
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://ok.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/49nzgNYX1UQ

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді