Пошук по сайту

Святий Йоан з Дуклі

Римо-катол.: 8 липня (довільний спомин)

Що потрібно, аби стати святим? Бути чесним перед собою та Богом і послідовним у цій чесності. Принаймні, так показує життя св.Йоана – Яна, бо поляк – із Дуклі (1414–1484), чиє ім’я носить житомирський «семінарійний» храм.

Він народився в Дуклі, Перемишльська дієцезія, помер у Львові. Можливо, навчався у Кракові, але окрім споминів, історичних підтверджень цього немає. Після навчання, хоч би де воно було, Ян повернувся в Дуклю, де оселився в лісі як пустельник (точніше, в гірських лісах на Цергові – йдеться бо про Карпатський регіон). Проте самітницьке життя не було його покликанням, лише певним періодом зосереджених пошуків Бога та Його волі. Святий хотів насамперед підготуватися до чинного служіння Богові у своїй «пустелі», подібно як Господь Ісус спершу перебував у мовчанні та пустелі, а лише потім вийшов до люду з проповіддю.

Не маючи повних 25 років (можливо, що й у молоді 20), вступив до конвентуальних францисканців – імовірно, у Кросні. Був добрим священиком і душпастирем, славився розумними та сповненими живої віри проповідями, в монастирях виконував різні служіння, аж до настоятеля (Кросно, Львів), при цьому не полишаючи францисканської простоти й виконуючи, за потреби, різні служіння по господарству й на кухні.

Міжнародна й демократична (сучасним суспільствам ой як до неї далеко) структура Католицької Церкви давала змогу прерізним людям зустрічатися і творити нові шляхи для життя вірою. В ті само часи, що жив Ян із Дуклі, у середовищі францисканців діяв «Божий солдат» св.Йоан Капістран, який відзначався такою ревністю в дотриманні уставу св.Бернардина Сієнського, що започаткував нову гілку францисканської сім’ї – обсервантів (тобто тих, які строго дотримуються уставу). Під його впливом св.Ян з Дуклі перейшов до тих, кого сьогодні звуть бернардинами, за назвою головного для Польщі тих часів храму обсервантів – св.Бернардина у Кракові.

Був і надалі добрим священиком і душпастирем, присвячував переважну кількість свого часу молитві, навіть і цілі ночі. Відзначався великою побожністю до Діви Марії. Брав участь в усіх орденських молебнях. Був прекрасним сповідником. Залишатися відданим молитві та пастирським обов’язкам йому не завадила ні втрата зору під кінець життя, ні те, що ноги віднялися… Вочевидь був не з тих, хто визначає «години прийому» для віруючих і воліє тихо відпочивати перед телевізором. А як помер, то слава про чудеса на його могилі зробила для вірних не менше, ніж він для них робив за життя. А зробив чимало, бо володів польською, німецькою та українською, отож міг проповідувати і наставляти дуже різних людей, підходячи до кожного з розумінням (і знанням) його ситуації.

Папа Климент ХІІ проголосив його блаженним 1733 року, а блаж.Йоан Павло ІІ канонізував його в червні 1997-го. Реліквії святого перебували у Львові, де він помер, пізніше у Кросні, а тепер покояться в житомирському храмі Менших Братів.

Зображується у бернардинському габіті, під час молитви-екстазу, нерідко – як монах, якому являється Пресвята Богородиця.

http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/113/ ,
https://vk.com/krokdospasinnya ,
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://ok.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/8WAxpb8t6Mw

Преподобномучениця Февронія діва

Преподобномучениця Февронія діва постраждала за царювання Діоклітіана. Діоклітіан «284 - 305». Вона виховувалася в монастирі в містечку Сіваполе «Ассірійська область». Настоятелькою обителі була ігуменя Вріенній, тітка святої Февронії. Ігуменя, турбуючись про спасіння святої Февронії, призначила їй найбільш вимогливий стиль життя, ніж іншим черницям. За статутом обителі по п'ятницях сестри залишали свої праці і весь день проводили в молитві і читанні Святого Письма. Традиційно ігуменя доручала читання святій Февронії.

Слава про її богобоязливе ​​життя поширилося по містечку. Авторитетна юна вдова Іерія, язичниця, стала відвідувати святу Февронію. Під впливом її настанов і молитов вона прийняла святе Хрещення. Новохрещенна привело до Христової віри власних батьків і родичів.

Діоклітіан направив до Асирії для винищування християн загін бійців на чолі з Лисимахом, Селином і Приймемо. Селін, дядько Лисимаха, відрізнявся жорстокістю щодо християн, а Лисимах був розміщений до них, бо його мама намагалася навіяти синові любов до християнської віри і загинула християнкою. Лисимах домовився зі своїм родичем Приймемо в міру можливості рятувати християн від рук катувальників. Коли загін бійців наблизився до обителі, насельниці втекли. У монастирі залишилися лише ігуменя Вріенній, її асистентка Фомаїда і свята Февронія, яка в той час важко нездужала. Ігуменя сильно сумувала, що її племінниця потрапить в руки катувальників, які могли поглумитися над нею, і добре молилася, щоб Господь зберіг її і зміцнив в сповіданні Христа Спасителя. Селін віддав наказ привести до нього всіх інокинь обителі. Прим із загоном бійців не знайшов нікого, крім 2-ух стариць і святої Февронії. Він жалкував, що і вони не зникли, і запропонував черницям піти. Але черниці вирішили не залишати місця власних подвигів і покластися на волю Господню.

Прим повідав Лисимахом про небувалу красу святої Февронії і рекомендував брати її собі в дружини. Лисимах відповів, що не хоче спокушати дів, присвячених Всевишньому, і просив Прима укрити де-небудь інокинь, щоб вони не потрапили в руки Сивина. Один з бійців підслухав розмову і доніс Селіну. Святу Февронію зі зв'язаними руками і ланцюгом на шиї привели до воєначальника. Селін запропонував їй відмовитися від віри в Христа і принести жертву язичницьким богам, він обіцяв почесті, заслуги і шлюб з Лисимахом. Свята діва твердо й безбоязно відповіла, що має Безсмертного нареченого і не обміняє Його ні на які земні блага. Селін піддав її запеклим тортурам. Свята молилися: "Рятувальник мій, не покинь мене в цей жахливий час!". Мученицю довго били, кров струмками текла з ран. Щоб збільшити муки святої Февронії, її повісили на дереві і розпалили під нею вогонь. Муки були такі безжальні, що люд став криком вимагати припинення катування ні в чому не повинної дівчини. Але Селін продовжув знущатися і знущатися над мученицею. Свята Февронія мовчала. Від безпорадності вона не могла вимовити ні слова. У люті Селін віддав наказ вирвати їй язика, вибити зуби, відрізати груди і, зрештою, відсікти обидві руки і ноги. Люди не виносили страшного виду і йшли з місця муки, клянучи Діоклітіана і його богів.

Посеред натовпу була присутня черниця Фомаїда,. яка потім досконально змалювала мученицький подвиг святої Февронії, і вихованка святої діви Іерія. Вона вийшла з натовпу і привселюдно дорікала Сивина за безмежну безжалісність. Він віддав наказ зловити її, але, дізнавшись, що Іерію як знатну даму безблаганно піддавати катуванням, залишив її, сказавши: "Своїми промовами ти накликаєш на Февронію ще більші муки". Зрештою, святій мучениці Февронії відсікли голову.

Йдучи з місця екзекуції, Лисимах волав і зачинився у власному приміщенні. Селін збирався обідати, але не міг прийняти їжі і прогулювався по покоям власного замку. Несподівано, подивившись вгору, він раптом позбувся мови, замукав подібно волові, звалився і, вдарившись об мармурову колону, розбив собі голову і тут же загинув. Коли Лисимах дізнався про подію, то промовив: "Великий Бог християнський, Він шляхетний, так як помстився за неповинну кров!" Він приготував ковчег, вклав у нього розсічене тіло мучениці і відніс в монастир. Ігуменя Вріенній звалилася без емоцій, побачивши покалічені останки святої Февронії. До вечора вона прийшла до тями і повеліла відкрити монастирські ворота, щоб всі могли прийти поклонитися святій мучениці та прославити Господа, дарував їй таке терпіння в муках за Христа Спасителя. Лисимах і Прим тоді ж зреклися ідолопоклонства, взяли Хрещення. Хрещення і чернецтво. Ієрія передала своє надбання в монастир і просила ігуменю Вріенній прийняти її в обитель замість святої Февронії.

Раз на рік, у день мученицької кончини святої Февронії, в обителі відбувався бенкет. Під час всеношної сестри обителі постійно бачили святу Февронію, яка займала своє буденне місце в храмі. Від мощей святої мучениці відбувалися численні чудеса і зцілення. Житея святої Февронії було написано свідком її подвигу черницею Фомаїдою.

У 363 році мощі святої Февронії були перенесені до Константинополя.

Незабаром після кончини святої Февронії святий Яків, єпископ Низибійський «пам'ять 13 січня», створив церкву і переніс у неї частинку мощей святої мучениці.

http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/112/ ,
https://vk.com/krokdospasinnya ,
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://ok.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/8WAxpb8t6Mw

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді