Пошук по сайту

Перенесення мощей Святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар
День пам’яті — 22 травня

В XI сторіччі грецька (візантійська) імперія зазнавала переживала важкий період власної історії. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбиваючи їх мешканців, та супроводжували свої жорстокості паплюженням святих храмів, мощів, ікон і книг. Мусульмани намірялися знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом. В 792 році каліф Аарон Аль-Рашид послав начальника флоту Хумейда пограбувати острів Родос. Спустошивши цей острів, Хумейд подався в Мири Лікійські з наміром розорити гробницю святителя Миколая. Але замість неї він поруйнував іншу, яка була поруч з гробницею Святителя. Тільки-но святотатці встигли це зробити, як на морі піднялася страшна буря і майже всі судна були розбиті.

Опоганення святинь обурювало не лише східних, але й західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Мешканці міста Бар, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.

В 1087 році барські і венеціанські купці відбули в Антиохію для торгівлі. І ті і ті думали дорогою назад взяти мощі святителя Миколая і перевезти їх до Італії. В цьому намірі мешканці Бару випередили венеціанців і першими прибули в Мири. Наперед були послані два чоловіки, які, повернувшись, повідомили, що в місті — все тихо, а в церкві, де перебуває найбільша святиня, вони зустріли лише чотирьох ченців. Негайно 47 чоловік, озброївшись, прибули в храм святителя Миколая, ченці-сторожі, нічого не підозрюючи, показали їм поміст, під яким була прихована гробниця святого, де, за звичаєм, чужоземців помазували миром від мощів святителя. Чернець розповів при цьому про з’явлення напередодні святителя Миколая одному старцеві.
Саркофаг, у якому був похований святитель Миколай. Місто Демре.

В цьому видінні Святитель наказував бережливіше утримувати його мощі. Ця розповідь надихнула мешканців Бару; вони побачили для себе в цьому явленні побажання і ніби вказівку Святого. Щоб полегшити свої дії, вони відкрили ченцям свої наміри і запропонували їм викуп — 300 золотих монет. Сторожі відмовилися від грошей і хотіли сповістити місцевих мешканців про нещастя, що їм загрожує. Але прибульці зв’язали їх і поставили коло дверей своїх сторожів. Вони розбили церковний поміст, під яким була гробниця з мощами. У цій справі особливою ревністю вирізнявся юнак Матфей, який бажав якнайшвидше знайти мощі Святителя. У нетерпінні він розбив кришку і баряни побачили, що саркофаг наповнений запашним святим миром. Співвітчизники барян, пресвітери Лупп і Дроґо, звершили літію, після якої той самий Матфей почав виймати з переповненого миром саркофагу мощі Святителя. Це сталося 20 квітня 1087 року.

Через відсутність ковчега, пресвітер Дроґо загорнув мощі у верхній одяг і в супроводі барян переніс їх на корабель. Звільнені ченці повідомили містові сумну звістку про викрадення іноземцями мощів Чудотворця. Юрби народу зібралися на березі, але було вже пізно…

8 травня кораблі прибули в Бар, і незабаром радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто було перенесено в церкву святого Стефана, що була поблизу моря. Торжество перенесення святині супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, що збуджувало ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Через рік була збудована церква в ім’я святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.

Подія, пов’язана з перенесенням мощів святителя Миколая, викликало особливе шанування Чудотворця й ознаменувалася встановленням особливого свята 9 травня. Спочатку свято перенесення мощів святителя Миколая відзначалося тільки мешканцями італійського міста Бар. В інших країнах Християнського Сходу і Заходу воно не був прийняте, незважаючи на те, що про перенесення мощів було широко відомо. Ця обставина пояснюється властивим для середньовіччя звичаєм вшановування переважно місцевих святинь. Крім того, Грецька Церква не встановила святкування цієї пам’яті, тому що втрата мощів Святителя була для неї сумною подією.
Ікона перенесення мощів святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар.

Руською Православною Церквою святкування пам’яті перенесення мощів святителя Миколая з Мир Лікійських у Бар 9 травня встановлено згодом після 1087 року на основі глибокого, вже зміцнілого шанування руським народом великого угодника Божого, яке перейшло з Греції одночасно із прийняттям християнства. Слава про чудотворення, виявлені Святителем на землі і на морі, була широко відома руському народові. Їхня невичерпна сила й велич свідчать про особливу благодатну допомогу великого святого стражденному людству. Образ Святителя, всесильного Чудотворця-Доброчинця, став особливо дорогим серцю нашого народу, бо він вселив глибоку віру в нього і надію на його допомогу. Незліченними чудотвореннями ознаменувалася віра народу в щедру допомогу Угодника Божого.

У вітчизняній писемності дуже рано склалося про нього багато літератури. Оповіді про чудеса Святителя, що відбувалися в нашій землі, почали записуватися ще в давнину. Незабаром після перенесення мощів святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар, з’явилася руська редакція життєпису й повісті про перенесення його святих мощів, написана сучасником цієї події. Ще раніше було написане слово похвальне Чудотворцеві. Щотижня, щочетверга, наша Православна Церква особливо шанує його пам’ять.

На честь святителя Миколая споруджувалися численні храми й монастирі, його ім’ям називали дітей при Хрещенні. В Україні немає жодного дому й жодного храму в Церкви, де не було б образу святителя Миколая Чудотворця.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/37/ ,
https://vk.com/krokdospasinnya ,
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://ok.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/ExwzlkOo6ok

Святий Арсеній Великий народився в 354 році в Римі, в благочестивій християнській сім'ї, що дала йому гарну освіту та виховання. Вивчивши світські науки і володіючи досконало латинською і грецькою мовами, святий Арсеній придбав глибокі знання, сполучені з благочестивим і доброчесним життям. Глибока віра спонукала юнака покинути заняття науками і обрати церковну службу Богу. Коли він вступив до складу кліриків однієї з римських церков, то був зведений в сан диякона.

Правитель Феодосій (379-395), що правив східною половиною Римської Імперії, почув про його освіченість благочестя і доручив Арсенію освіту своїх синів Аркадія і Гонорія. Навпроти волі, підкоряючись лише велінню римського папи Димаса, святий Арсеній був змушений розлучитися зі служінням святому вівтаря, в той час йому було 29 років.

Прибувши в Константинополь, Арсеній був з чималою честю зустрінутий імператором Феодосієм, який дав йому наказ виховати царевичів не тільки мудрими, а й благочестивими, охороняючи їх від захоплень юності. «Хоча вони і царські сини, - сказав Феодосій, - але повинні тобі в усьому коритися, як батьку свому і вчителю».

З ретельністю зайнявся святий освітою юнаків, одначе піднесений шаною, якою він був оточений, обтяжував його душу, який прагнув до служіння Богу в безмовності чернечого життя. У гарячих молитвах просив Господа святий вказати йому шлях спасіння. Господь почув його прохання і одного разу він почув Голос, що говорив йому «Арсеній, бігай людей і спасешся». У той час, знявши з себе розкішний одяг і надівши одяг подорожуючого, він таємно пішов з палацу, сів на корабель і відплив до Олександрії, звідки негайно поспішив у Скитську пустелю. Повернувшись до церкви, він просив пресвітерів прийняти його в число ченців, називаючи себе убогим мандрівником, одначе вигляд вказував в ньому не простого, а знатного чоловіка. Братство відвело його до славнозвісного бездоганним життям преподобному авве Йоану Колова(пам'ять 9 листопада). Той, бажаючи дізнатися смиренність прийшов, під час трапези не посадивши Арсенія Посеред ченців, але кинув йому сухарик, сказавши: «Якщо хочеш, їж». З великим смиренням святий Арсеній упав на коліна, підповз де лежав сухарик і з'їв, відійшовши в кут. Бачачи це, чернець Іоанн сказав: «Він буде великим подвижником!» З любов'ю прийнявши Арсенія, він здійснив постриг у чернецтво початківця подвижника.

З ретельністю почав святий Арсеній проходити смиренність і незадовго перевершив у подвижництві багатьох батьків пустельників. Раз на молитві святий знову почув Голос: «Арсеній, бігай людей і перебувай у безмовності - це корінь безгрішний». - Відтоді святий Арсеній оселився поза Скиту, в відокремленій келії, прийнявши подвиг безмовності, рідко виходив із затвору, приходячи в божий храм лише у святкові та недільні дні, ні з ким не розмовляв, дотримуючись повного мовчання. На запитання одного інока - навіщо він так ховається від людей, подвижник відповідав: «Бог бачить, що я люблю всіх, але не можу бути відразу з Богом і людьми. Сили Небесні всі мають одну волю і разом славлять Бога, на землі ж кожна людина має свою волю і думки людей різні. Ніяк не можу, залишивши Бога, перебувати з людьми».

Перебуваючи в безперервній молитві, святий, одначе, не відмовляв прихожим ченцям в порадах та із знанням, коротко але мудро відповідав на їхні запитання. Колись прийшов до великого старця інок зі Скиту побачив його через віконце що стояв на молитві, оточений полум'ям. Рукоділлям преподобного Арсенія було плетіння кошиків, для цього листя фінікових пальм, з яких плелися кошики, він розмочував у воді. По цілому році святий Арсеній не міняв в посудині воду, від якої виходив гнильний запах. На питання - навіщо він так чинить, святий відповідав, що цим гамує себе, так як, живучи в миру, він був оточений запашними запахами, а зараз терпить сморід, щоб не відчувати після смерті смрадності пекла.

Слава про великого подвижника поширилася далеко, багато хто бажав його бачити і тим порушували мовчання подвижника, через що святий змушений був переходити з місця на місце. Одначе, які жадали почерпнути повчання і благословення знаходили його.

Святий Арсеній учив: багато хто приймає на себе великі подвиги приписи постів та чування, але мало хто дотримується душевної ненавинності а перебуває у гніву, злопам'ятності, засудженні і гордості, такі подібні до гробів побілених, наповнені в глибині смердючих кісток. Один чернець запитав преподобного, що йому робити, коли він, читаючи псалми, не розуміє їх значення. Монах відповів, що повинно продовжувати читання псалмів, так як злі сили біжать від нас, не терплячи сили Слова Божественних писань. Ченцям доводилося чути, як святий часто примушував себе самого до подвигів словами: «Працюй, Арсеній, не лінуйся, ти прийшов не на спокій, але на працю». Також святий говорив: «Багато разів каявся я про свої слова, а про мовчання - ніколи».

Великий подвижник і безмовник здобував дар благодатних сліз, якими безперестанку були наповнені його очі. У чернечих подвигах він провів 55 років, заслуживши від сучасників назву Великого, і помер у віці 95-ти років в 449 або 450 році.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/36/ ,
https://vk.com/krokdospasinnya ,
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://ok.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/Rfbs0JTNdXE

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді