Зарвани́ця — село Теребовлянського району Тернопільської області. Розташоване на заході району, на лівому березі річки Стрипа. Центр сільради, якій також підпорядковане село Сапова. До Зарваниці приєднано хутір Раків Кут. Поштове відділення — Вишнівчицьке. Для християн усього світу Зарваниця добре відома чудотворною іконою і цілющим джерелом, біля якого з'являлася Божа Матір. Зараз на цьому місці споруджено Зарваницький духовний центр — комплекс церковних споруд з Собором Зарваницької Матері Божої, що належать Українській греко-католицькій церкві. Легенда про заснування Один із київських ченців чудом врятувався від ворожих наїзників і опинився на галицькому Поділлі в лісах над рікою Стрипою. Довге скитальство та нестерпний голод так знесилили його, що, умиротворений надією на допомогу Богоматері, чернець заснув. У сні відкрилась перед ним райська місцина: оповита чарівним серпанком долина, погаптована різнобарвними квітами і освітлена дивним сяйвом. В його блиску з'явилася Мати Божа з двома ангелами, які мали в руках білі лілії. Чернець упав перед Пречистою Дівою Марією на коліна. Вона із усміхом подала йому в руки край свого омофора. Пробудившись, побачив чудову долину, оточену віночком густого лісу. Раптом у росяній траві засвітилося джерело чистої води, а над ним спалахнула небесним промінням ікона Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках. Чернець пригадав сон і склав поклін Пречистій. Це місце, де зарвав його сон, назвав Зарваницею. Згодом він збудував біля кринички каплицю і примостив у ній ікону Богоматері. Сюди, почувши про чудо, почали приходити люди і поселятися. З роками у затишному видолинку виросли церква і монастир, селянські обійстя. Так почалася Зарваниця.

Зарваниця Галицьке Поділля. Переможене пагорбами, та річкою Стрипою заспокоєне, розташоване селище Зарваниця. Воно знаходиться на відстані 18 кілометрів від міста Підгайці, 22 км від міста Бучач і 40 кілометрів від міста Теребовля. Серед пахучих гаїв і лісів всюди розкинулася квітуча подільська земля. Сюди щороку приходить і приїжджає дуже багато паломників, щоб зустрітися зі Славою Божою, яка проявилася у образі Пресвятої Богородиці, і завжди дає людям своє благословення і підтримку. Повної досконалої історії того місця ніхто нам не зможе передати, тому що минуло відтоді багато часу, але є доведені дані, що під пору археологічних розкопок там знайшли залишки стародавньої цивілізації. І поселення там було ще під пору трипільської культури (приблизно 3000 років до Різдва Христового), а також часів скіфської культури (приблизно 700 років перед Різдвом Христовим). Сучасне селище веде свій рахунок приблизно з часів монголо-татарської навали. Перекази про початок села подають нам два різних варіанти, один з яких істинно може існувати, але вони обидва заслуговують нашої уваги. Подаю вам на обговорення спочатку один а потім інший варіант. - Було це дуже давно. З невідомих нам причин подорожували цими територіями два сербські ченці. Так зайшли вони на ту територію, де зараз розташоване селище Зарваниця. Сподобалося їм місце біля джерела і вирішили вони тут вселитися. Побудували малесенький будиночок, який потім став першим монастирем, і біля джерела - маленький собор Пресвятій Трійці. З часом кругом цього монастиря почали створюватися будівлі і поселятися інші люди і так тихо повстало селище. А тому, що ченці в монастирі були сербами, то і все село назвали "Сербаниця", а з часом вислів перетворився на "Зарваниця". Інший варіант можливо трохи більше правдоподібний. - У 1240 році монголо-татарська війна на російські землі, ... зруйноване місто Київ. Спалено Десятинну соборів і багато інших святинь і монастирів. Хто залишився живий згодом після пожеж то був або вбитим, або забраним в рабство. Одиницям уцілілих людей вдалося різними способами врятуватися. Одним з таких врятованих був інок, за походженням галичанин, він втік до галицької землі, в напрямку Теребовлі, знаючи, що та околиця має певні угоди із Золотою Ордою і завойовники їх ніяк не чіпають. По дорозі він покалічив собі ноги і незначно накульгуючи, виснажений зупинився в лісі над річкою Стрипою. Далі йти не було сил. Голодний інок впав на землю і деяку пору пролежав. Після відпочивши, встав, підійшов до річки, напився води й умив свої рани. Вийшов на берег, клякнув, склав руки в молитві, підняв очі до неба і почав молитися до Пресвятої Богородиці. У молитві він просив Божу Матір допомогти зруйнованій країні, знедоленому народу, і щоб його самого охоронила від злих людей і вказала вірний шлях у житті, отак, як вона вказувала всім побожним людям дорогу до Ісуса Христа. Після молитви служитель Божий ліг на траву і заснув. У ніч ченцеві приснився дивний сон. - Нібито спустилася з небес Богоматір в оточенні ангелів і підійшла до нього. Він упав перед нею на коліна і підняв руки вгору. Вона подала йому в руки омофор і на ньому піднесла ченця трохи в повітря. Вранці, прокинувшись, чернець задумався над таким дивним сном, озирнувся і почав милуватися навколишньою природою. Вона була чудовою, чомусь ввечері він цього не бачив, і на душі стало якось легко і приємно. Ранковий сріблястий туман стелився долиною і грав на сонці різнокольоровими фарбами. А посередь долини розливався якийсь надприродний блиск. Монах, перемагаючи біль, піднявся і пішов туди звідки виходило світло. Підійшовши ближче, він побачив над джерелом образ Пресвятої Богородиці. Промені сонця, які на нього падали, відбивалися у воді і нібито розливалися по всій долині. Неведомо звідки цей образ там узявся, але інок зрозумів, що сон, який йому в ніч приснився, має відношення до нього. Він клякнув перед образом і почав щиросердно молитися і після обмивати свої рани водою. Дивно, але ті всі рани і виразки, які ще незадовго так йому дошкуляли, кудись зникли, інок відчув несподіваний приплив свіжих сил. Таким чином служитель Господній зрозумів, що йому не потрібно йти в місто Теребовлю, а потрібно залишитися на цьому місці, бо тут створилося диво його зцілення і тут він зобов'язаний послужити Богородиці. Недалеко звідти була печера, яку він прилаштував під келію і там розмістив чудотворний образ. З часом монах побудував біля джерела маленьку Каплицю і образ Пресвятої Богородиці помістив туди. А те місце де ченця зарвав (місцевий діалект від слова - запорука, зморив) сон, назвали Зарваницею. Народ дізнався про чудесне зцілення монаха і сталв вдаватися до бога і шукати розради у своїх проблемах там де чудодійна ікона Пресвятої Богородиці та там де чудодійне джерело. В одному з описаних переказів про чудодійність Зарваницького образу є свідчення про зцілення брата короля Данила Галицького - Василька, князя Теребовлянського. http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/72/ , https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/eWzTmH38B3Y

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді