Шоста неділя Сліпородженого. В багатьох місцях Святого Письма ми бачимо Ісуса, який абсолютно небайдужий до людського болю, страждання і терпіння. Сьогодні ми бачимо, як Христос оздоровлює сліпого від народження, який сидів край дороги, коли Ісус з учнями проходив мимо. Чоловік цей сидить не просто на узбіччі дороги, він сидить практично на узбіччі життя. Бо життя проходило повз нього. Між ним і повноцінним життям стоїть неподоланий бар’єр сліпоти, темряви, мороку. Людина ця не бачила звичайного для всіх сонячного світла і тим більше не бачила Христа, який є Світлом від Світла, який несе світло у світ і є небайдужий до людського каліцтва. Святий євангеліст Іван сьогодні дуже детально показує нам шлях прозріння людини, спочатку тілесного, коли Христос відкриває очі сліпому від народження, але, що набагато важливіше, прозріння духовного, коли сліпий, побачивши світ Божий, поступово приходить до пізнання Христа, як Сина Божого і свого Господа. Христос іде назустріч сліпому, “щоб діла Божі виявились на ньому”. Чуємо, що ні сліпий не згрішив, ні батьки його, але це не значить, що Бог змусив цю людину страждати тільки ради виявлення своєї Могутності. Це значить, що людина може переживати терпіння, страждання, болі, поки не зрозуміє, де її спасіння і хто може її порятувати. Ісус “зробив грязь із глини і помастив гряззю очі сліпому. І сказав до нього: іди вмийся у Силоамській купелі”. Відбулося щось подібне, як при сотворенні людини: “Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув у нього віддих життя і чоловік став живою істотою”. Отже, Христос фактично не відкриває сліпому очі, а наново їх сотворює, проявляючи себе як Творця усього живого, як Всемогучого Бога. Прозрівши тілесно, чоловік починає прозрівати духовно. Спочатку він називає Ісуса чоловіком. Потім, коли фарисеї питають його, як він прозрів, називає Ісуса пророком. Нарешті, коли він ще раз зустрічається з Христом, визнає Ісуса як Сина Божого і вірує в нього, як у Господа. Той колишній неосвічений чоловік, який ніколи у своєму житті не бачив навіть букви закону, але сповнений світлом його Духа, почувши, що законники не бачать і не знають Того, хто відкрив йому очі, розуміє, що вони не знають і самого Бога. Тоді він із здивуванням каже: “Ось воно власне і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він. А він мені очі відкрив... Нечувано одвіку, щоб хто-небудь відкрив очі сліпородженому. Був би він не від Бога – нічого не спроможен був би зробити.” Фарисеї бачили чудо на власні очі, мали свідків, говорили із самим оздоровленим. Але не вірили. Чому? Бо вони націлені були не на Бога, а на себе, за свої уявлення, на свії увірування, на свої канони, і закони, а не на закони Божі. Їхнє серце є закрите на добро, ізольоване від людини і від Бога. Тому проганяючи сліпородженого законники сповняють на собі слова Євангелії: “Справжнє світло було у світі, світ ним виник і світ не впізнав його. Прийшло воно до своїх, а свої його не прийняли.” Але справжня Божа дитина з відкритими очима віри є здатною визнати Христа-Месію. Коли юдеї прогнали оздоровленого, Ісус знаходить його і питає: “Віруєш в Сина Чоловічого?” І той відповідає: “Вірую, Господи! І поклонився йому”. Тобто він не тільки визнає Ісуса Господом, але віддає Йому поклін, почитання як Господеві. Дорогі у Христі! Воістину незвідані дороги Господні! Бог шукає людину, відкриває їй себе і провадить її до себе різними шляхами. А ще більше, через неміч нашу, проявляє себе у світі, щоби всі побачили, увірували і спаслися. Сліпороджений є образом кожної людини, яка приходить на світ у стані первородного гріха. Наші прародичі добровільно увійшли в темряву життя без Бога, і тому всі їхні нащадки народжуються без духовного зору, подібно як з часом відмерли очі у кротів, які живуть у темноті. Кожен з нас приходить у цей світ сліпородженим для духовного життя, і хоч кожен має можливість, особливо у наш час свободи Церкви, свободи віровизнання, часто чути про Бога та Його дивні діла, однак, через небажання визнавати свої гріхи, небажання змінювати себе і брати на себе відповідальність перед Богом, сам є нездатний його побачити. Тим справжнім оздоровленням, яке може переживати кожен християнин, є Свята Тайна Покаяння. Тоді кожен, хто з вірою приступає, у Вірі Церкви має можливість у повноті сприймати Боже Світло. А Христос, як справжній лікар душі і серця, безперервно пропонує свою допомогу. Голос Христа через навчання Церкви промовляє до нашої совісті для покаяння і навернення, Ісус заохочує до якнайчастішого прийняття Святих Тайн, бо саме вони є засобами спасіння, Христос нагадує кожному про потребу жити в любові Бога і ближнього, жити в дотриманні Заповідей Божих, Христос нагадує, що ніколи не пізно оздоровитися, тобто встати з неволі гріха. Але вибір відповіді Богові: "так" чи "ні" завжди залишається за людиною. Сліпець послухав Ісуса, пішов, умився і став зрячим, побачив світ і Бога. Подумаймо сьогодні, перебуваючи у світлі Христового Воскресіння, а які є ми? Ми, маємо щастя бачити світло Боже, але ми, християни, маємо бути і носіями світла Божого. Але чи наші діла є тим світлом, чи наші вчинки є світлом? Сьогодні в Євангелії Христос нам пропонує просвітитися, він хоче, щоб ми бачили! Просвічення має дати нам бачення гріха, має дати віру. Це світло Божої правди має нам дати бачення гріхів, наших вчинків, і має зродити в нас віру не пасивну, а віру, яка дає добрі вчинки і добрі плоди, віру, яка світить навіть у пітьмі. Ми в тайні Хрещення отримали світло, тому маємо не тільки самі зберігати заповіді Господні, але і навчати наших близьких, рідних, а особливо дітей і молодь, даючи їм світло Божого пізнання і розуміння. Ісус сьогодні говорить: “Поки день, мушу робити діло Того, Хто послав мене”, тобто виконувати волю Божу. Так само й ми не шукаймо винуватців, не шукаймо тих, хто згрішив, але шукаймо насамперед гріх у собі і викорінюймо його. Поспішаймо робити добро. А найвище добро чинимо тоді, коли виконуємо волю Божу. В архієрейській Літургії єпископ благословить людей словами: “Христе, Світло істинне, що просвічує і освячує кожну людину, яка приходить на світ.” Єв. Іван говорить: “Світло прийшло у світ, та люди більше полюбили темряву... Кожен бо, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світлі, щоб не виявились діла його, бо вони лукаві. А хто правду чинить, іде до світла, щоб виявилися діла його, бо вони зроблені в Бозі”. Подібно і Ісус каже своїм апостолам: “Ви є світло для світу”. І тим світлом для світу повинен стати кожен християнин. Жити так, як вчить Ісус, жити так, як Богородиця, жити так, як жили святі, щоб “вічного світла з ними сподобитися”. Щоб інші, дивлячись на нас, бачили Ісуса, а ми, дивлячись на людей, бачили Бога і прославляли ім’я Отця і Сина і Святого Духа. http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/43/ , https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/httQURZR8bs

Муки святого мученика Ісидора. 14 травня по ст.ст./27 травня за н.ст. У викладі святителя Димитрія Ростовського. У першій рік царювання імператора Декія, вийшла постанова царська по всіх областях і країнах імперії римської, який наказував перерахувати воїнів і зібрати їх в армію. Згідно цієї нагоди під'їхали кораблі воєводи Нумерія до острова Хіосу для того, щоб зібрати на цьому місці всіх юнаків, що призначалися до військової служби. В цю годину на острові Хіосі проживав праведний Ісидор, який походив з міста Олександрії, сильний тілом і бравий духом, за вірою ж християнин. Він проводив буття богоугодне, постійно борючись в пості та добродіяннях; він був чужий суєтних справ і нечистих задоволень світу цього; рівним чином він цурався і нечистих справ еллінських. Цей Ісидор за свою відвагу і хоробрість був записаний в число воїнів і зарахований до полку Нумеріеву. Незабаром від імператора вийшло нове розпорядження, - змусити всіх християн поклонятися богам римським; тих же, хто ніяк не буде кланятись, повинен буде змушений до мук: особливо наказано було стежити за воїнами; якщо серед них перебував християнин, було наказано змушувати його до поклоніння і приношенню жертв ідолам, відповідно древньому римському звичаю. В цю годину єдиний сотник, по імені Іулій, підійшовши до воєводи доніс йому, що блаженний Ісидор був християнином. Воєвода негайно ж наказав взяти святого. Коли праведний був представлений перед суд Нумеріана, то він запитав його: - Яке ім'я твоє? - Я називаюся Ісідором, - сказав праведний . Воєвода сказав: - Се ти не повінуєшься наказові імператора нашого Декія і не хочеш приносити богам жертву? Праведний Ісидор відповідав на це: - Хто боги ваші, щоб мені, християнинові, принести їм жертву? Чи не ідоли вони глухі , сліпі і нічого не відчувають? Воєвода сказав на це: - О злий і нечестивий обмовнику! Воістину, ти гідний великих мук і страти! Праведний сказав: - Істинно, я гідний страждати за ім'я Бога мого; для Його пресвятого імені я згоден узяти всяке зло і саму смерть, щоб Владика мій сподобив мене однієї долі зі святими мучениками, постраждалими за святе ім'я Його раніше мене. Але я вірую і твердо сподіваюся, що всі віруючі в Нього і хто надію на ім'я святе Його, ніколи не помруть, як сказав Сам Господь наш Ісус Христос: «Хто вірує в Мене» (Ів. 6:47 ), «якщо і помре, оживе» (Иоан.11 : 25). - Принесеш Чи ти, Ісидор, - сказав Нумеріан, - жертву богам, якщо хочеш залишитися живим. чи ні? Праведний відповідав: - Коли б ти, та й забив мене, то над душею моєю у тебе немає влади. Тому муч мене, як хочеш, бо я маю Помічником своїм істинного і живого Бога і Господа Ісуса Христа, Який і нині зі мною і по смерті моїй зі мною буде, і я буду з Ним. Я не перестану сповідувати імені Його пресвятого до тих пір, поки в моєму тілі перебуватиме дух життя. Воєвода сказав : - Ти навіть один раз принеси жертву, підкоряючись наказу царського, а після дій, як хочеш. Але праведний відповідав: - Не думай, грішний, що ти спокусиш мене підступністю своєю. Той, хто єдиний раз зрікався від Христа і Бога свого, чи може зватися Його вірним рабом ? «Невірний в малому і в великому несправедливий» (Лук. 16:10), але я не дозволю собі навіть в думці моїй помислити про що-небудь, неугодне Господу. Воєвода сказав : - Я раджу тобі, Ісидор, для твоєї ж користі. Послухай же мене. Якщо ж ти мене не послухаєш, то я віддам тебе лютим мукам, і буду ганяти тебе доти, поки ти не сповідуєш велич богів наших. Услід потім воєвода наказав своїм воїнам розтягнути святого і бити його чотирьом воїнам без милосердя. Коли мучителі били святого, то оточив його народ та сказав йому: - Підкорися,. Ісидор, волі імператора, якщо не бажаєш кінчити життя своє серед мук. Але праведний відповідав: - Я підкоряюся волі і наказу Бога мого, Царя небесного, який перебуває завжди. Цього Бога я сповідую і почитаю; я не відречуся від Нього, і не буду відтверджений ним в день суду. Згодом бив мучитель довгу годину спокушав святого до ідолопоклонства і ласками, і погрозами, але зовсім не мав успіху і лише чув від мученика лайки і докори як собі самому, так і для богів своїх. Нарешті, сповнившись гніву, сказав: - Я накажу порізати твій язик на частини. Праведний відповідав: - Хоч би ти і порізав язик мій, все одно сповідання імені Христового від уст моїх ти не віднімеш. І відрізаний був язик у святого, за наказом мучителя. Проте святий і по відрізанні язика говорив досить чітко, прославляючи Христа, Бога істинного: воєвода ж від страху впав на землю і став німим. Коли його підняли з землі, то він не міг сказати жодного слова і висловлював свої думки лише маханням руки. Потім, попросивши папір, написав на нім: - Я наказую усікти мечем Ісидора, за указом царським. Коли слова ці були прочитані мученику, то він з радістю взивав, кажучи: - Дякую Тобі, Господи Ісусе Христе за те, що Ти не позбавив мене благодаті Твоєї! Славлю Тебе, Владика мій, моє життя, моє дихання! Славлю Тебе, Господи, сила моя, просвітлення розуму мого! Прославляю Тебе, що дав мені мову, якою я безперестанно славлю Твою велич! Кат же, взявши мученика, повів його на місце усікновення. Святий Ісидор йшов з радістю і поспішністю, прямуючи як ягня на заклання своє. Потім, подивившись на небо світлим обличчям і радісними очима, святий сказав: - Владико Святий! Славлю Тебе за те, що Ти по милості Своїй нині приймеш мене в селища Твої і в місця спочинку. А прийшовши на місце, на якому повинно було здійснитися усікновення голови мученика, святий попросив у ката дозволу помолитися. Потім, помолившись достатній час, схилив під меч чесну голову свою і, таким чином, був усічений за сповідання імені Ісуса Христа, Сина Божого, похилив на хресті пречисту голову Свою за нас грішних. Після усічення чесне тіло святого мученика було кинуто мучителями без поховання, на поталу псам і звірам. Але один з числа друзів святого, на ім'я Амоній, таємний християнин, взявши тіло святого мученика, викопав могилу разом з іншими вірними братами і поклав чесне тіло Ісидора в землі, як якийсь великий скарб. Цей християнин і сам явив себе наслідувачем доблесного подвигу Ісидора; пливучи по протоці Геллеспонту, він прийняв вінець мученицький. Чесні ж мощі святого Ісидора були взяті згодом із землі некою благочестивою жінкою, на ім'я Міропіея, що прийшли сюди з міста Ефеса; намастивши чесні мощі дорогоцінними мазями і обвивши плащаницею чистою, вона поклала їх на почесному місці. Коли гоніння на християн припинилося, на честь святого мученика Ісидора була споруджена церква, в якій подавалися всілякої зцілення болящим від святих мощей мученика Христового, у славу Христа Бога нашого, прославляємого навіки разом з Отцем, і Сином, і Святим Духом. Амінь. Управитель великий вселенній ти явився єси, святе, твоїми до Бога молитвами: темже оспівуємо тя днесь, мученику богомудрий, Ісидор преславний. http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/46/ , https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/V2TPZoo3yYI

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді