16 травня згадуємо святого Феодосія Печерського Святий Феодосій Печерський, засновник гуртожиточного монастирського статуту і засновник чернецтва в Російській землі, народився у Василеві, неподалік Києва. З юнацтва він виявляв непереборне бажання до подвижницького життя, вів аскетичне буття ще в батьківському домі. Він не любив дитячих ігор та захоплень натомість безупинно ходив в собор. Особисто просив своїх батьків віддати його для навчання читання священних книг і, при відмінних здібностях і рідкісній старанності, швидко вивчився читанню книг, так що всі дивувалися розуму його. На 14-му році життя помирає його батько тож він залишився під наглядом матері - жінки суворої і владної,яка попри все дуже любила сина. Вона не дуже розуміла прагнення сина до монашого життя тому вона багато разів карала його, але святий рішуче став на шлях подвигу. На 24-му році він таємно покинув материнський будинок і прийняв постриг, за благословенням преподобного Антонія. Минуло чотири роки коли мама відшукала його і слізно просила повернутися додому, та він особисто переконав її залишитися в Києві і прийняти чернецтво в обителі святителя Миколая, що на Аскольдовій могилі. Святий Феодосій працював в обителі більш інших і нерідко брав на себе частину праці братії.У спекотні ночі він оголював своє тіло і віддавав його в їжу комарам і іншим комахам так, що кров текла по ньому, та святий ігнорував усякий біль та продовжував наполегливо займатися рукоділлям і співав псалми. У храм він приходив заздалегідь інших і ставши на місце, не сходив з нього до закінчення Богослужіння. У 1054 році святий Феодосій був висвячений в чин ієромонаха, а за два роки по тому обраний ігуменом. Слава про його подвиги привернула безліч ченців в обитель, в якій він побудував новий собор і келії і ввів студійський чернецький статут, списаний за його дорученням, в Константинополі. У сані ігумена святий Феодосії продовжував виконувати найважчі послухи в монастирі. Святий звичайно вживав лише сухий хліб і варену зелень без масла. Ночі проходили у нього без сну в молитві, що багато раз помічала братія, хоч обранець Божий і намагався приховати свій подвиг від інших. Ніхто не бачив, щоб святий Феодосії спав лежачи, зазвичай він відпочивав сидячи. Під час Великого посту праведний віддалявся в печеру, розташовану біля обителі, де подвизався, ніким не видимий . Одіж йому була жорстка волосяниця, надіта безпосередньо на тіло, так що в цьому злиденному одязі старця неможливо було впізнати знаменитого ігумена, якого шанували всі хто знав його. Колись святий Феодосій повертався від великого князя Ізяслава. Візник, що не знав його, сказав грубо: "Ти, чернець, завжди бездіяльний, а я постійно в працях. Іди на моє місце, а мене пусти в колісницю". Святий чернець лагідно послухався і повіз слугу. Побачивши ж, як преподобному кланялися, сходячи з коней, зустрічні бояри, слуга злякався, але праведний подвижник заспокоїв його і, по приїзді, нагодував в монастирі. Сподіваючись на допомогу Божу, святий не зберігав великих запасів для обителі, тому братія інколи терпіла нужду в насушному хлібі. За його молитвами, одначе, появлялись невідомі благодійники та доставляли в монастир необхідне для братії. Великі князі, особливо Ізяслав, любили насолоджуватися духовною бесідою преподобного Феодосія. Праведний не боявся викривати сильних світу цього. Незаконно засуджені завжди знаходили в ньому оборонця, а судді переглядали справи на прохання шанованого всіма ігумена. Особливо піклувався святий про бідних: побудував для них у монастирі спеціальний двір, де будь хто нужденний міг отримати їжу і дах над головою. Попередньо предбачивши свою кончину, святий Феодосій мирно відійшов до Господа в 1074 році. Він був похований у викопаній ним печері, в якій усамітнювався під час посту. Мощі подвижника були знайдені нетлінними в 1091 році. До лику святих святий Феодосії був зарахований в 1108 році. З творів преподобного Феодосія до нас дійшли 6 повчань, 2 послання до великого князя Ізяслава і молитва за всіх християн. Біографію преподобного Феодосія складено преподобним Нестором Летопісцем. Праці преподобного Нестора Літописця, що є учнем великого авви, через 30 з невеликим років після його кончини завжди були одним з найулюбленіших читань народу. https://www.youtube.com/embed/21fQpT9GblU

17 травня споминаємо мученицю Пелагію Тарсійську Мучениця Пелагія, діва Тарсійска жила в III столітті нашої ери в місті Тарсі Кілікійській . Вона виховувалась в родині заможнх та знатних язичників та коли почула від знайомих їй християн повчання про Ісуса , увірувала в Нього і вирішила зберігати цнотливість, присвятивши Господу все життя. Спадкоємець імператора Діоклетіана , побачивши дівчину Пелагею, закохався в її неймовірну красу і побажав взяти її в дружину. Аледівчина сказала йому , що вона вже заручена з Сином Божим і відмовилась від земного подружжя. Така відповідь Пелагії розгнівила імператорського сина, та він все ж дав їй час,сподіваючись що вона змінить своє рішення. Тим часом Пелагія впросила свою матір відпустити її до своєї годувальниці, яка виховувала її в дитинстві, таємно сподіваючись знайти єпископа Тарсійского Клінон що втік в гори під час переслідування на християн, і прийняти від нього святе Хрещення. У сні Пелагії з'явився лик єпископа Клінона і цей лик наче закарбувався і її голові. Свята Пелагія вирушила до годувальниці на колісниці, в багатих шатах і в супроводі цілого почту слуг, як побажала того її матір. Назустріч Пелагії за особливою вказівкою Божою вийшов єпископ Клінон. Пелагія відразу впізнала єпископа, лик якого з'явився їй у сні. Вона впала до його ніг, просячи хрещення. По молитві єпископа із землі вийшло джерело води. Єпископ Клінон хрестив святу Пелагію, під гчас таїнства з'явилися Ангели і покрили обраницю Божу світлим покривалом. Причастивши благочестиву діву Святих Таїн, єпископ Клінон підняв разом з нею молитовну подяку Господу і відпустив її . Повернувшись до слуг, що чекали її, дівчина починає проповідувати їм Христа, і багато хто з них навернулися й увірували. Вона намагалася навернути до віри в Христа свою матір, але матір послала сказати царському синові, що Пелагія християнка і не бажає бути його дружиною. Хлопець зрозумів, що Пелагія для нього втрачена, і, не бажаючи віддавати її на страждання, особисто пронизав себе мечем. У той час матір Пелагії злякалася гніву імператора, зв'язала дочку і відвела її на суд до Діоклітіана як християнку і уявну винуватицю смерті спадкоємця престолу. Імператор зачарувався незвичайною красою дівчини і намагався відвернути її від віри в Христа, обіцяючи їй усілякі земні блага і обіцяючи зробити її своєю першою дружиною. Однак вона з презирством відкинула пропозиції царя ​​. Тоді Діоклітіан засудив Пелагію до спалення в розпеченому відлитому мідному волі. Не дозволивши катам доторкнутися до свого тіла, вона сама, поклавши на себе хресне знамення, з молитвою увійшла в розпечену піч, в якій тіло її розплавилося, як миро, наповнивши все місто пахощами а кістки праведної Пелагії залишилися у вогні неушкодженими і були викинуті язичниками за місто. Тоді з пустелі прийшли чотири леви і сіли біля кісток, не допускаючи до них ні птахів, ні звірів. Леви охороняли останки святої доти, поки не прийшов на те місце єпископ Клінон. Він зібрав їх і з почестями поховав. Муки і смерть святої Пелагії відбулися в 290 році. У царювання імператора Костянтина(306 - 337), коли припинилися гоніння на християн, на місці поховання святої Пелагії була побудована церква. https://www.youtube.com/embed/OqtRoPK1DeM

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді