Десята неділя після П'ятидесятниці - Зцілення біснуватого (Мт 17, 14 - 22) Євангеліє сьогоднішньої неділі розповідає про Божу зцілюючу благодать, неміч біснуватого хлопця, слабкість віри апостолів та ревність молитви люблячого батька. Подія відбувається відразу після того, як учні з Ісусом сходять з гори, на якій Ісус переобразився перед ними. Подібно, як свого часу Мойсей після сходження з Синаю побачив слабкість віри тих кому він доручив служіння (Вих 24,14; 32,1 – 8, 21 – 25, 35), так само Ісус зіштовхується з слабкістю віри своїх учнів, які не можуть на прохання батька зцілити його біснуватого сина (Мт 17, 16). Коли Ісус тільки починав проповідувати в Галилеї, Він послав з місією Своїх учнів: «Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте»(Мт 10, 7 – 8). Якщо на початку їхнє служіння було успішне, то тепер вони стояли безсилі та розгублені перед Господом. Замість зрости у вірі, вони – виглядає, – у своєму зарозумінні та людських сподіваннях (противних природі божого Царства) не розвинули те, що прийняли як дорогоцінний дар для служіння іншим. «Роде невірний та розбещений…доки мені з вами бути?» (Мт 17, 17), – це запитання Ісуса звернене до учнів підкреслює трагізм їхнього стану. Ревне прохання батька, пртоте, не залишається без відповіді – Ісус одним лише словом зціляє хлопця. Таким чином, ця історія перестерігає сучасних послідовників Христа перед ілюзією власної самодостатності та самовпевненості. Апостол Яків каже, що: «Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни» (Як 1, 17). Апостол Павло характеризуючи своє служіння побідно стверджує: «Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать Його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною» (1Кор 15, 10). Очевидно, що Господь не залишає розгублених учнів на призволяще та пропонує їм як розв'язку проблеми – зростання у вірі, молитву та піст (рецепт для учнів усіх часів). Якщо учні (нашого часу також) довіряться Богові – то зможуть сповнити все, що Він від них потребує і таким чином їхня довіра зростатиме як з малого гірчичного зерна виростає квітуче дерево. Тоді жодні труднощі, якими неймовірними, великими та загрозливими вони б не виглядали, не зможуть стати їм на перешкоді («пересувати гори» – єврейський символічний вислів, який вживався для означення вирішення неймовірно важкої справи). Зрештою, як вказує Томас Райт в коментарі на цей уривок: «Справа, звичайно ж, не в «розмірі» віри, а в тому до якого Бога вона звернена. Якщо ви хочете побачити Місяць, то не важливо, якого розміру ваше вікно. Ви нічого не побачите навіть з найбільшого вікна, якщо воно виходить не на ту сторону, але достатьно найменшої шпаринки на потрібній стороні, щоб побачити небо». А для того щоб ця віра була звернена до правдивого Бога, – потрібно багато молитви та посту, щоб звільнятися від не правильних уявлень про Нього, та бути здатним прийняти благодать Того, Котрий за кінцевими словами сьогоднішнього читання був виданий у руки людям, які Його вбили, але третього дня Він воскрес (пор. Мт 17, 22). Чи ця незбагненна любов, зцілювальна сила та благодать Воскреслого Господа, для нас сьогодні є достатньо переконливими, щоб ми могли відважитися на зростання у вірі, молитві, та пості? Повна версія за адресою: http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/187/ Часткова версія: https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/6v67cycn9kE

Преображення Господнє Апостоли з самого початку не стільки знали, скільки відчували, що Ісус з Назарета - Бог. «Христос, син Господа живого» - так вимовив про Нього Петро задовго до хресних мук Спасителя. Але усвідомити до кінця всю Священну сутність власного Вчителя вони не могли - як не зміг би жоден чоловік. Але Спаситель-то точно знав, коли і як закінчиться Його земний шлях і що послідує за цим. Тому Він почав готувати вихованців до Власного Воскресіння ще до Власного розп'яття... «Істинно кажу вам: є деякі що стоять тут, які не зазнають смерті, як не побачать Царство Боже, що прийшло в силі», - виголосив якось Ісус Своїм апостолам. А через 6 днів, незадовго до Власних хресних мук, Спаситель з 3-ма найближчими вихованцями - Іоанном, Яковом та Петром - піднялися на гору Фавор, щоб помолитися. Під час молитви вихованці з найбільшим подивом побачили, як Він «преобразився перед ними, переобразилося лице Його, як сонце, одяг же Його зробився білосніжним, як світло». В цей час з'явилися на гору два старозавітних пророки - Мойсей та Ілля, при цьому Мойсей до того часу давно загинув, а Ілія ніколи не помирав, він був узятий на небо живим. Іншими словами на зустрічі з Христом Мойсей представляв світ мертвих, а Ілля - світ живих. Вони розмовляли з Ісусом «про кінець Його, який Він мав докінчити в Єрусалимі» - іншими словами про муки і смерть Христа на Голгофі. Стежачи за цим, апостоли були вражені, але не налякані. Проте - їхні душі охопила задоволеність, адже такого явного і світлого доказу Божественності Вчителя ніхто з них не чекав. «Учителю - виголосив у захваті Петро, - добре нам тут бути; створимо три намети: Тобі один, Мойсею один і один Іллі ». Куща - це шатро, або намет: Петру так сподобалося на горі Фавор, що він запропонував Спасителю залишитися там жити. Але апостолів у цей день чекало ще більше потужне потрясіння. Раптом на них зійшло і покрила ясна хмарина, з якого пролунав голос: «Цей є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте». З гори вони опускалися, не вимовивши ні слова. І лише блище біля підніжжя Ісус звернувся до апостолів з ​​проханням нікому про побачене не говорити, «аж поки Син Людський не воскресне з мертвих». Ось що писав про Преображення святий Єфрем Сирин: «Задовольнялися Пророки, бо побачили тут Його населення землі, якого до цього не бачили. Задовольнялися і Апостоли, бо побачили тут славу Його Божества, якого до цього не розуміти!, І почули голос Отця, який свідчив про Сина... Троїста було тут свідоцтво: голос Отця, Мойсея та Ілля. Вони мали появитися перед Богом, як служителі, і дивилися один на одного: Пророки на апостолів, і Апостоли на пророків, святий Мойсей бачив освітленого Симона - Петра, домоправитель, поставлений Папою, споглядав на домоправителя, поставленого Сином; Старозавітний дівич Ілія бачив новозавітного незайманого Іоанна; той, хто вознісся на полум'яній колісниці, споглядав на того, хто сидів при столі на вогненних персях Христових». Таким чином, гора являла собою Церкву, так як Ісус поєднав на ній два Завіти, прийнятих Церквою, і показав нам, що Він є Подавець обох». Під час служби в свято Преображення священики надягають білосніжний одяг - як знак того, фаворского, небесного блиску Його. Повна версія за адресою: http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/190/ Часткова версія: https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/iWfH--p6Zdc

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді