ВЕРВИЦІ ДО БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ 23-го листопада 1931 року в Плоцьку Ісус Христос з'явився Сестрі Фаустині Ковальській в білому одязі. Одна Його рука благословила, а друга доторкалася одягу на грудях. З-під відкритого одягу виходили два промені: один — червоний, другий — білий... Ісус промовив до неї: "Відтвори образ, подібний до цього, котрий бачиш і підпиши його: "Ісусе, уповаю на Тебе". Посилаю людям посудину, з якою нехай приходять просити милості від джерела Милосердя. Нехай цей образ вшановують тут, у цій каплиці, і у всьому світі. Я обіцяю спасіння кожній душі... Обіцяю їй перемогу над земними ворогами, а особливо в смертну годину. Сам спасу її і збережу для Своєї хвали. " Два промені символізують Кров і Воду. Червоний промінь — це Кров, яка є життям душі; світлий промінь — Воду, яка обмиває душу. Ці два промені вийшли із надр Мого Милосердя, коли Моє вмираюче Серце на Хресті було пробите списом. Вони захищають душу людини перед гнівом Мого Отця." В ім'я Отця... (Зр.) На початку: 1 - Отче наш... 1 - Богородице Діво... 1 - Вірую... 1 - Слава Отцю... На великих зернятах: Отче Предвічний! Жертвую Тобі Тіло і Кров, Душу і Божество найдорожчого Сина Твого, а нашого Господа Ісуса Христа для перепрошення за наші гріхи і гріхи цілого світу. (5 разів, з інших джерел відомо - 10 разів). На малих зернятах: Задля болючих Його терпінь, май Милосердя над нами і над цілим світом. Закінчення: Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас і цілий світ. Амінь. (Зр.) Молитва О Крове і Водо, що виплила з Найсвятішого Серця Ісусового як цілюще джерело Милосердя для нас, на Тебе я уповаю і в Тобі всю свою надію покладаю! Ісусе, на Тебе всю надію свою покладаю! В ім'я Отця... (Зр.) На першому зернятку: Царю Небесний... На другому зернятку: О, Найсвятіше Серце Ісуса, в Тобі покладаю всю свою надію. На третьому зернятку: О, Найсвятіше Серце Ісуса, на Тебе уповаю. На четвертому зернятку: О, Найсвятіше Серце Ісуса, вірю в Твою любов до мене. На великих зернятах: Матінко багатостраждальна, Ти стояла під Хрестом, не переставай молитися за нас. О Ісусе! Ти казав, що хто про що в Тебе буде просити, з довір'ям буде вислуханий. На малих зернятах: О, Ісусе милосердний, змилуйся над нами. Закінчення: Отче наш... (1р.) Богородице Діво... (Зр. ) Під Твою милість... В ім'я Отця... (Зр.) На початку: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. Царю Небесний.. Вірую.. Слава Отцю, що нас сотворив. Слава Синові, що нас відкупив. Слава Духові Святому, що нас просвітив. На великих зернятах: О, мій Ісусе Милосердя, в котрого немає нічого неможливого. Тож змилосердися над нами, негідними дітьми Твоїми, і дай нам ту ласку, про яку ми так покірно просимо (назвати). На малих зернятах: О мій Ісусе Милосердя, змилосердися над нами. Закінчення: Слава: 1 нині (Зр. ) Щоденна молитва для почитателів Божого Милосердя Щоденно третя година дня присвячена особливішому почитанню Божого Милосердя. Я (ім'я) занурююся цілий(а) у Твоє Боже Милосердя, вихваляючи Його, і прошу Божого Милосердя для Святої Церкви й України. О Крове і Водо, які виплили із Серця Христового як джерело Милосердя для нас! Ісусе, уповаю на Тебе. (Тут можна просити, чого потребуємо). Зауваження: цю молитву годиться промовляти і під час відмовлювання дев'ятниці. Вервичка довіри до Божого Милосердя На великих: Через Боже Милосердя навіки буду прославляти Боже милосердя. На малих: Ісусе, довіряю Тобі. Кінець: О Крове і Водо, що виплили з Найсвятішого Серця Христового як цілюще джерело Милосердя для нас, на Тебе я уповаю і в Тобі всю надію свою покладаю. Ісусе, на Тебе всю надію Свою покладаю. http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/135/ https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/2s501fdz9z8

23 липня - Преподобного Антонія Печерського та святих 45 Нікопольських мучеників У дні правління святого рівноапостольного князя Володимира Господь явив Церкви своє світило та ченцям наставника - преподобного і богоносного отця Антонія Печерського. Преподобний Антоній народився в містечку Любеч. З юнацтва пройнятий Богом, бажав стати ченцем. Коли милосердний Господь заклав йому ідеї про мандрівці до Грецької сторони, щоб постригтися, Антоній відразу взявся робити задумку реальністю умслу Божому, наслідуючи Бога, Який також багато мандрував. Спочатку пішов преподобний до Константинополя, а звідти на Афон. Прибувши на святу гору, він обійшов всі її монастирі та дивувався тому, як святі батьки будучи у плоті, височіли над людською природою, слідуючи подвигам безтілесних ангелів і ще більш утвердився в намірі стати ченцем. Ігумен 1-го з монастирів постриг його. Він був так смиренним ченцем, що всі дивувалися його життю. Тісніше довгий час Антоній був наставником і поводирем вірних до спасіння, коли Бог сповістив ігуменові, що необхідно відпустити преподобного в Руську землю, щоб і той народ просвітлювався Словом Божим. Прийшовши до Києва, він відшукував місце, де б можна було поселитися і обходив монастирі, засновані монахами-греками, які прийшли на Русь спільно з митрополитом Михайлом для хрещення Русі. Але жодна з обителей не була підходяща для преподобного. Тому він відшукував далі печеру в Берестові, де з молитвою і оселився. Потім святий князь Володимир віддав Всевишньому свою душу і владою заволодів язичник Святополк, який убив братів, щоб стати цірем. Бачачи кровопролиття, Антоній знову оселився на Афоні. Богобоязливий князь Ярослав здолав Святополка і запанував на Русі. Він надзвичайно любив Берестов з його церквою на честь святих Апостолів, де пастором був богобоязливий Іларіон «Багато років він стане Митрополитом, намісником Софії Київської». Іларіон нерідко відлучався з Берестова на Дніпро, на бугор, покритий старим лісом. Там Іларіон викопав печеру, де молився і наспівував псалми. Господь знову віддав наказ Антонію йти на землю Руську. Отримавши благословення від ігумена, Антоній відправився в дорогу. На горбку, де була печера Ілларіонова, преподобний ревно молився і вирішив там оселитися. Жив преподобний в незмінній молитві, годуючись сухим хлібом і водою, які вживав раз в 1-2 дня а час від часу і раз на тиждень і руками копав велику печеру. Коли про преподобного дізналися монахи, вони прибували до нього, несучи потрібне для тіла і просячи благословення. Посеред них були й такі, хто бажав жити з ним, наприклад преподобний Никон. У цей час прийшов до нього і преподобний Феодосій, який тоді був ще юнаком. За указом Антонія Никон постриг Феодосія в ченці. Після Ярослава дворянином став Ізяслав. Тоді преподобний Антоній Печерський був надзвичайно знаменитим на Русі. Почув про нього і князь і прийшов до Антонія з дружиною, просячи молитов і благословення. З тих пір став він ще знаменитішим і ще більше бажаючих взяти монарший чин прибували до нього, а він усіх сприймав і постригав. Прийшов до нього і Варлаам, син авторитетного Київського дворянина а з ним і Єфрем, княжий євнух. Згідно їх бажанням, Никон їх постриг. Коли про це дізнався дворянин, батько Варлаама, він з челяддю прийшов у печеру, розігнав ченців, а сина примусив скинути монарший одяг і одягнути боярське. Князь Ізяслав, дізнавшись про постриження дворянина і євнуха, був надзвичайно злий. Він вимагав, щоб Никон запевнив Варлаама та Єфрема відмовитися від чернечого постригу і погрожував розкопати печеру. Тому братія на чолі з Антонієм була примушена оселитися в іншій країні. Але княгиня доводила не виганяти монахів, бо Господь на них розсердиться. 3 дня святого відшукували і вмовили повернутися. Братія повернулася і ще більш жителів нашої планети прибували до них. Вони всіх вчили, як по правді жити, а охочих постригали. Зібралося їх 12 ченців і викопали велику печеру, в якій влаштували церкву і келії. Одного разу Антоній зібрав братів і виголосив, що, як і раніше, бажає жити сам. Ігуменом став блаженний Варлаам. З плином часу вийшло так, що для соборної молитви печера стала вузькою. Тому вони відправили до Антонія, просити благословення вибудувати церкву поза печерами. Отримавши бажане, вони почали будувати храм на честь Успіння Богородиці. З плином часу ігуменом став Феодосій і було до сто ченців і князь дав їм гору над печерою, де вони вибудували Печерський монастир. Потім ігумен вирішив ввести монастирський статут. Його вони брали у ченця, який йшов з Греції. Там був затверджений, як наспівувати богослужбові пісні, здійснювати поклони, як стояти в церкві, що і коли є. У сімнадцятирічному віці в обитель прибув Нестор-літописець, у власному літопису змалював подвиги Антонія і Феодосія. Антоній мав дар виліковувати хворих і передбачати. Коли князі Ізяслав, Святослав і Всеволод відправлялися на війну з половцями, вони зайшли до Антонія за благословенням. Але святий вимовив, що за гріхи їх вандали їх розгромлять. Так і вийшло на річці Альті. Коли ж святий відчув, що наближається час його кончини, він заспокоював стадо своє, що і після смерті не покине їх і постійно буде відвідувати обитель. Помер святий 23 липня в власній печері. Його мощі були покладені в печері під великим монастирем, в таємниці від наших очей, але постійно допомагають тим, хто про це просить. http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/136/ https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/E0BhJbnNvLU

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді