Десята неділя після П'ятидесятниці - Зцілення біснуватого (Мт 17, 14 - 22) Євангеліє сьогоднішньої неділі розповідає про Божу зцілюючу благодать, неміч біснуватого хлопця, слабкість віри апостолів та ревність молитви люблячого батька. Подія відбувається відразу після того, як учні з Ісусом сходять з гори, на якій Ісус переобразився перед ними. Подібно, як свого часу Мойсей після сходження з Синаю побачив слабкість віри тих кому він доручив служіння (Вих 24,14; 32,1 – 8, 21 – 25, 35), так само Ісус зіштовхується з слабкістю віри своїх учнів, які не можуть на прохання батька зцілити його біснуватого сина (Мт 17, 16). Коли Ісус тільки починав проповідувати в Галилеї, Він послав з місією Своїх учнів: «Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте»(Мт 10, 7 – 8). Якщо на початку їхнє служіння було успішне, то тепер вони стояли безсилі та розгублені перед Господом. Замість зрости у вірі, вони – виглядає, – у своєму зарозумінні та людських сподіваннях (противних природі божого Царства) не розвинули те, що прийняли як дорогоцінний дар для служіння іншим. «Роде невірний та розбещений…доки мені з вами бути?» (Мт 17, 17), – це запитання Ісуса звернене до учнів підкреслює трагізм їхнього стану. Ревне прохання батька, пртоте, не залишається без відповіді – Ісус одним лише словом зціляє хлопця. Таким чином, ця історія перестерігає сучасних послідовників Христа перед ілюзією власної самодостатності та самовпевненості. Апостол Яків каже, що: «Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни» (Як 1, 17). Апостол Павло характеризуючи своє служіння побідно стверджує: «Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать Його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною» (1Кор 15, 10). Очевидно, що Господь не залишає розгублених учнів на призволяще та пропонує їм як розв'язку проблеми – зростання у вірі, молитву та піст (рецепт для учнів усіх часів). Якщо учні (нашого часу також) довіряться Богові – то зможуть сповнити все, що Він від них потребує і таким чином їхня довіра зростатиме як з малого гірчичного зерна виростає квітуче дерево. Тоді жодні труднощі, якими неймовірними, великими та загрозливими вони б не виглядали, не зможуть стати їм на перешкоді («пересувати гори» – єврейський символічний вислів, який вживався для означення вирішення неймовірно важкої справи). Зрештою, як вказує Томас Райт в коментарі на цей уривок: «Справа, звичайно ж, не в «розмірі» віри, а в тому до якого Бога вона звернена. Якщо ви хочете побачити Місяць, то не важливо, якого розміру ваше вікно. Ви нічого не побачите навіть з найбільшого вікна, якщо воно виходить не на ту сторону, але достатьно найменшої шпаринки на потрібній стороні, щоб побачити небо». А для того щоб ця віра була звернена до правдивого Бога, – потрібно багато молитви та посту, щоб звільнятися від не правильних уявлень про Нього, та бути здатним прийняти благодать Того, Котрий за кінцевими словами сьогоднішнього читання був виданий у руки людям, які Його вбили, але третього дня Він воскрес (пор. Мт 17, 22). Чи ця незбагненна любов, зцілювальна сила та благодать Воскреслого Господа, для нас сьогодні є достатньо переконливими, щоб ми могли відважитися на зростання у вірі, молитві, та пості? Повна версія за адресою: http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/187/ Часткова версія: https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/6v67cycn9kE

На півострові Кефалонія не появились «змійки Богородиці» Куди поділися цього року повсякденні перед святкуванням Успіння Богородиці «змійки Богородиці» і чому не появились, як традиційно, на Кефалонії? Це питання займає священиків і віруючих в селах Маркопуло і Аргініл, де кожен рік 6 серпня появляються на світло безпечні змійки, які ховаються знову 15 серпня. Їх поява стала звичаєм, пов'язаним із святом. Допитливі змійки мають на голові візерунок у вигляді хреста і рахуються священними у мешканців області, а їх прояв, за переказами, пов'язане з чудесними подіями і спокоєм у житті. За спогадами мешканців острова змійки не з'являлися в 1953 році, коли потужний землетрус практично цілком зруйнував півострів, в 1987 році і в 2005, але тоді це не супроводжувалося стихійним лихом. Ймовірно, на даний момент вийшло зворотне - серія потужних землетрусів в січні-лютому якимось чином впливало на змійок, через що вони не появилися на даний момент в серпні. ЗМІЙКИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ В Маркопуло B південно-східній частині острова Кефалонії є село Маркопуло, на місці якого був колись монастир. Кілька століть тому місцеві мешканці побачили, що близько від села пломеніє дерево. Вони підбігли до цього місця, загасили полум'я, але дерево і кущі навколо нього більше обвуглилися. У коренів дерева вони знайшли ікону Божої Матері, що абсолютно не постраждала від вогню. Ікону віднесли в храм для поклоніння, але вона невідомим способом повернулася на те місце, де її відшукали. Так повторилося пару раз, тоді і було вирішено збудувати на місці віднайдення ікони каплицю, a пізніше і монaстиpь. Згідно легенді, під час 1-го з піратських набігів Барбаросси в XVI столітті, коли пірати висадилися на південному березі острова, черниці молили Господу о порятунок, і пірати в страху відступили при вигляді тисяч змій, раптом що оточили монастир. Так насельниці монастиря уникли наруги і перевтілився в змійок. Ось сотні років до свята Успіння Божої Матері з гір спускаються малюсінькі змійки з хрестиками на головах. Місцеві жителі називають їх змійками Пресвятої Богородиці. Вони отруйні, але в цей день нікого не жалять. Вони заповзають до церкви, лізуть до іконостасу і до всього, що навколо нього. Виникають вони приблизно 6 серпня, на свято Преображення Господнього, коли кожен день до свята Успіння Божої Матері «15 серпня» в храмі читається канон. З кожним днем кількість змійок зростає, і напередодні Успіння вони наповнюють всю округу. Під час Всеношної змійки вільно повзають посеред жителів нашої планети - по Стасидії, нікого не лякаючись. «Якщо змійка залізе вам за пазуху, - застерігають сільські мешканці паломників мандрівників, - ви не остерігайтеся! Благодаттю Пресвятої Владичиці Богородиці змії ніякого збитку вам не заподіють. Беріть їх в руки, і вони, ніби кошенята, будуть лизати ваші пальці». Дійсно, за службою відбуваються неможливі речі: змійки, як браслети, обвивають руки віруючих мешканців нашої планети, повзають по іконі Пресвятої Богородиці та Розп'яттю, по приготованим для літії хлібах. Змія може навіть заповзти на Євангеліє, яке читають на Літургії. Вони сіруватого кольору, тонкі. У довжину не перевищують 1-го м., Шкура у них оксамитова. На голові у них зображено хрест, як і на кінчику язика. Після свята вони йдуть у гори, і після серпня місцеві мешканці їх не бачать і нічого не знають про них. Звідки змії виникають і куди пропадають, ніхто не знає. Для всіх це донині залишається великою маємницею. Місцеві церковні мужі пропонують богословське обгрунтування цього чудового явища: як людська природа Богородиці була відновлена ​​в гідність і стала такою, якою була у жителя нашої планети до гріхопадіння, так і змійки проявляють в її святе свято таке ж безстрашне, яке було для них до гріхопадіння. Це підказує нам o близькості жителя нашої планети і природи в Раю. Доктор Джоанн Стефанатос, південноамериканський ветеринар грецького походження, каже: «У цих змійок на голівках є природне розфарбування у вигляді хреста; смуги y їх поперечці і надзвичайно виразні. Жоден серпентолог, що досліджував цей парадокс, не може сказати, що ж це все-таки за вид. Змійок ніхто не бачив в якусь іншу пору року, вони виникають в храмі лише на свято Успіння Божої Матері». За розповідями місцевих мешканців, на їх пам'яті, змійки приповзають щороку, не рахуючи часу німецької окупації і в 1953 році, коли півострів вразив сильний землетрус. В ці 10-ть років це явище заманює юрби народу. Приміром, влітку 2001 року приїхало 20 000 осіб. Через це змійки не можуть опускатися з гір, побоюючись потрапити людям під ноги. Тоді мешканці Маркопуло прогулюються по яру, на схилі якого знаходиться церква, і збирають змійок, щоб посприяти їм бути у Пресвятої Богородиці, до якої вони і приповзають. Але навіть при таких умовах виникає атмосфера карнавалу, a спійману змійкк в руках жінок, які встромлюють в них нігті, щоб перевірити, істинні вони чи ні. Маркопуло - не єдина село, де на день Успіння Божої Матері виникають змії. У сусідньому селищі аргініл вони збираються біля каплиці, де був вівтар старої церкви, зруйнованої землетрусом в п'ятдесяті роки XX-го століття. Мешканці аргініл збираються зі священиком, читають молитвия, помічають появу змій напередодні свята, їх і приносять до храму на Богослужіння. Православні греки вірують, що цей дотик приносить щастя. За старою традицією змій залишають у церкві на всю ніч. Змії згадуються в християнських книжках, в головному, з нехорошим кольором, але Кефалонія - фактично єдине місце в світі, де ці плазуни начебто реабілітовані в очах віруючих християн. Повна версія за адресою: http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/188/ Часткова версія: https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/9rA_nMqT16U

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді